1. Давні пани
Іван Франко
Варіанти тексту
|
||
Ткань
Людські й панські жарти
Жартуйте, дітоньки, бог з вами!
Тепер вам вільно жартувать.
А як жили ми під панами,
Тоді жартовано із нами
Так, що не дай бог споминать!
Було за найменшу провину:
Потрутиш панську худобину,
Собаку вдариш, що з руки
У тебе хліб рве, слово скажеш,
Віз перевернеш, сніп зле зв’яжеш –
Три шкіри спустять гайдуки.
Пани тоді були не теє,
Що нині. Що тепер пани!
Хоч на нім шмаття дорогеє,
Хоч ситі, наче кабани, –
То кождий ходить зосторожна,
Боїться мов біду збудить;
Довкола шниряє, глядить,
Де б грошиків позичить можна,
І думка в кождого тривожна,
Що наборг їсть і наборг спить
І що кишеня все порожна.
Давні пани
Не те за панщини було!
Там кождий пан ступав так бучно
І відзивався так бундючно,
Немов король, чи мав село,
Чи цілий ключ. Не перейшло
І через голову нікому,
Щоб що змінитися могло
В тім розпорядку віковому.
Пани і панщина у всьому
Зрослись, здавалось, нерозлучно.
Тоді-то стоїло поглянуть
На пана. Просто очі в’януть
У мужика, як пана вздрить,
Хоч пан не лає й не кричить!
Пощо кричать? Гнів крові шкодить!
Ні, нині й цар, мабуть, не ходить
Так гордо по своїй столиці,
Як пан тоді селом ходив.
Тут гарна доня у вдовиці –
У двір її! Загородив
Господар пліт новий: «Гей, хаме,
Городиш моїми лісками!
Пліт розбирай і в двір звези
Або оплату положи!»
Чи ласка панськая, чи кара –
Все, мов нехибний божий суд,
Паде на смирний, темний люд,
І навіть писнуть, сплакать – вара!
Тоді в панів сміялись очі,
Забави по дворах гули,
І лови по лісах ішли,
Лунали співи дні і ночі,
Тоді-то й раз пани були
До жартів, вигадок охочі.
Карти й лови
А як в ту пору грали в карти!
І нині грають, звісна річ,
І туманіють день і ніч, –
Без карт, мабуть, ніщо й не варти
Забави панські. Але ж, діти,
Мабуть, не прийдесь вам уздріти
Таких грачів, як в давній час!
Дукатів всипав повну чарку
І на одну поставив карту,
Програв, не глянув ані раз,
Не зблід, не задрижав на волос
І навіть не понизив голос,
Хіба кишенею потряс.
Воно-то, дітоньки, й не диво!
Се ж з поту нашого і мук
Плило те золотеє жниво
Сотками літ до панських рук.
Лицарський дух, воєнну славу,
Всю ту минувшину криваву,
Всі ті багатства і пишноти,
Все зіпсуття і всі підлоти,
Гумори панські, лови, карти,
І всякі гулянки шальні.
І ласки панські, й панські жарти –
Мужик все виніс на спині.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 13 – 15.