3. Пан Мигуцький
Іван Франко
Варіанти тексту
|
||
Ткань
Пан Мигуцький
От з тої-то доби тяжкої
У моїй пам’яті старій
Пригода згадуєсь – такої
Не дай вам бачить, боже мій!
Згадалося, як пан Мигуцький
З громадою пожартував,
Згадався плач і стогін людський,
Якого жарт той коштував.
От слухайте ж! Не в тій я ціли
Говорю вам про давнину,
Щоб, може, ви на дітях мстили
Батьків засліплених вину.
Бог з ними! Вже досить помстилась
Над ними власна сліпота.
Глядіть, лиш споминка лишилась
У нас про пана, а тота
Палата, що ми мурували,
Котру він, було, назива
«Моя твердиня», де дрижали
Піддані, де музики грали,
Пані й пани всю ніч гуляли –
Се нині коршма, в панській зали
Шваркоче нині жидова.
Cui bono?
Помстився бог за наші муки!
І як тепер про панські штуки
Говорю я, то не на те,
Щоб в вас ненависть розбудити,
Бажанням помсти осквернити
Свободи твориво святе,
А лиш на теє, небожата,
Щоб споминка старого тата,
Моя ся споминка мала,
Вам сил, відваги додала.
Ще ж не заснуло наше лихо;
То голосно воно, то тихо
Підкрадується до села.
Хто знає, може, доведеться
І вам такого ще дожить,
Що чоловікові здається:
Тут треба голову зложить!
Пропала правда, згибла доля,
Закована громадська воля,
Неправда всюди верх держить.
В таку-то хвилю, діти милі,
Ви повість згадуйте мою
І згадуйте, що сеї хвилі
Я з досвіду вам подаю.
В сам час, коли неправда люта
Найвище голову здійма,
В сам час, коли народні пута
Найдужче тиснуть і закута
Народна мисль мовчить німа,
Довкола найтемніша тьма,
Надії й просвітку нема, –
В той час якраз ви не теряйте
Надії й твердо теє знайте,
Що в груз розсиплеться тюрма,
Неправді й злу не потурайте,
В зневірі рук не покладайте
І увільняйтеся з ярма.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 16 – 18.