Передмова
Іван Франко
Поетичне оповідання «Панські жарти» було написане в січні і лютім 1887 р., незабаром по моїм шлюбі, і вийшло друком уперше 1887 р. в окремій книжечці п[ід] заголовком «З вершин і низин. Збірник поезій. Накладом автора». Зараз по появі сеї книжечки літературна критика дуже прихильно привітала сю поему, що загалом досить рідко трафлялося з моїми творами.
Пор. «Зоря», 1887 р., ст. 241 – 242. Рецензент Г. Ц. (Григорій Цеглинський), ставлячися взагалі дуже негативно до збірки ліричних поезій, що входили в склад книжечки «З вершин і низин», вбачаючи в них лише «римовану прозу і революційну тенденцію», в «Панських жартах» добачив monumentum aere perennius. «Вони,— писав д. Г. Ц., – суть окрасою не тільки поезій Івана Франка, але української поезії взагалі. Ми не вагаємся сказати, що від Шевченка немає кращої поезії в літературі руській. Під смирним написом «Оповідання» криється тут епічна поема першорядної краси і першорядної ціни. Поет ніби оповідає подію одного села, але се подія з життя цілого народу; його село — се лиш специфікований тип цілого народу малоруського; його терпіння й гуманність – се риси не одного села, а цілого народу». – Прим. І.Франка.
Книжечка розійшлась досить скоро, і в р. 1893 я видав її другим накладом у значно збільшенім об’ємі (З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. Друге доповнене видання. Накладом Ольги Франко, Львів, 1893, ст. 468 + VI), де поема «Панські жарти» містилася на ст. 293 – 391. Рівночасно з появою сеї збірки вийшла поема «Панські жарти» окремою книжечкою як відбитка з сеї збірки, без змін у тексті. Се окреме видання, якого друкувався досить великий, як на ті часи, наклад, розпродано, здається, вже давно, коли натомість більша збірка не розпродана ще й досі.
Основою мойого поетичного оповідання був факт, досить незвичайний у історії панщини в Галичині, записаний галицько-руським поетом Николаєм Устияновичем в увазі до його повісті «Месть верховинця», написаної 1849 р., де було сказано, що в давніших роках (у перших роках XIX в.) властитель гірського села Ялинковате в Стрийськім окрузі разом із громадою велів вигнати також священика на панщину, та священик, виїхавши з волами на поле, лишив воли в ярмі біля воза чи плуга, а сам пішов пішки до Перемишля пожалуватися на дідича у своєї духовної зверхності, бо у світської в Стрию не надіявся знайти для себе правної охорони. Устиянович не вмів сказати далі, як скінчилася та справа і чи знайшов руський священик правну охорону у своєї духовної власті, яка тоді під пануванням всесильної бюрократії мала в таких справах дуже малий вплив.
Значно пізніше, в часі радикальної агітації, здається, в р. 1897, я одержав у Тернополі від адвоката і бувшого судді д. Гриневецького рукописні спомини одного польського шляхтича про одного польського пана в Галичині, що позволив собі ще в р. 1845 на дуже доткливий жарт із руським інтелігентним селянином та з німецьким урядником. Сі спомини будуть опубліковані при нагоді з відповідним апаратом і послужать одним із многих доказів, що моє поетичне оповідання не так дуже фантастичне та тенденційне, як се декому здавалося.
Я присвятив се оповідання пам’яті мойого батька Якова Франка, від якого я, щоправда, не чув нічого про панщину, але чув оповідання про руський фестин, справлений у Львові 1849 р. в перші роковини знесення панщини. Головною сенсацією того фестину, яку затямив собі мій батько, крім великого здвигу руських селян, було те, що на сільськім возі, запряженім чотирма чорними волами з золоченими рогами, везено через місто хліб, спечений із кірця пшениці, який передано губернаторові як знак вдячності руського хліборобного люду цісареві за дарування панщини.
Видаючи тепер своє поетичне оповідання новим, четвертим виданням, я, не зміняючи його основи, подаю в тексті поправки й доповнення, де се вважав потрібним. Оповідання розширено із 3912 на 4004 рядків. При сій переробці я старався, крім виправлення мови, докладніше розвинути тему і виправити композицію через докладніше вироблення та заокруглення строфічної будови.
Львів, дня 28 мая, 1911
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 7 – 9.