2. Новатори і консерватисти
Іван Франко
Варіанти тексту
|
||
Ткань
Новатори
Цікава річ: часи зближались,
Коли, звідкіля не зирни,
Чимраз гучніше розлягались
Ладу нового віщуни,
Слова: свобода, рівне право…
І навіть панськії сини
Перейнялися ними й жваво
Пішли між люд і понесли
Потіху скорбним. Ба, були
І між панами два-три – люде,
Що бачили ясніше діло,
Хапалися, хоч і несміло,
Новин, бо чули, що не буде
Їм вічно панщина служить.
Та мов хто в лісі заблукає,
Даремно груди надриває,
Даремно кличе і кричить –
Так послуху не знаходили
Слова новії у панів,
А тільки більше ще будили
Завзяття і дразливий гнів.
Консерватисти
Були й такії поміж ними,
Котрі не раз перед чужими
Жалілись: «Дідьчий час настав,
Не лиш для хлопа, а й для пана!
Ота робота панщизняна
Зовсім руйнує нас», – мовляв.
І починали, наче з книжки,
Вичитувать, які пожитки
Приніс би їм наємний труд.
Та й ті не думали на ділі
Змінить порядки застарілі
І увільнить з ярма свій люд.
Воно й не диво! Власне царство
Всміхаєсь кождому, а ще
Бог знає, що там принесе
Нове свобідне господарство.
А хоч там деякі пророки
Грозили, що за два-три роки
Уряд сам панщину знесе,
То їх осміяно. «Се басні!
Та ж панщина – приватна власність!
Яке ж уряд міг право мати
Приватну власність відбирати?»
Непевність
В тій певності жили пани
Аж до остатньої хвилини,
Своєї гордості вони
Не вменшували ні краплини.
І як не раз літньої днини,
Коли західний неба край
Вже вкрила груба, чорна туча
І звільна, грізно суне, знай,
Глухими громами кипуча,
А тут ще сонечко жарить,
Немов натужує всі сили, –
Отак пани людей гнітили
Найдужче в тій остатній хвили,
Коли вже дзвонарі спішили
На благовіст новий дзвонить.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 15 – 16.