2. [Початковий варіант]

Іван Франко

У городі Львові усього є гук,

А найбільш сміття й трактирів, –

У них дають їсти за гроші, хоч вже

Не один ту їду й відхирів.

У городі Львові в трактирників тих

І пива за гроші дістати.

При склянці всю ніч там ті мужі сидять,

Що бояться йти на ніч до хати.

Що бояться не псів, ані хижих звірів,

Щоб на улиці їх не напали,

Що бояться не духів, не злих упирів,

Но дрожать з ляку перед жінками.

У городі Львові трактирщик один

У книгах ся пише «Штадміллер».

У нього-то часто наш славний князь

Сидить цілу нічку. Das will er!

Сидить цілу нічку і нектар п’є,

Котрого римляни не пили,

На лікті важкую голову спер –

Бог зна, що він дума в тій хвилі?

Десь думає, як тяженько княжить

Без войська і без бука,

Бо ось головою поважно хита,

А то – дум поважних порука.

Десь думає, як то приятно служить

Сильнішому, вищому пану,

Що сріблом за всяку прислугу платить

Свойому отаману.

Він думає далі – і морщить чоло, –

Що доля лиха си закпила

Із нього, і світові всьому на глум

Смиренного з лютов зліпила.

І нижче схиляєсь його голова

Під сумних дум вагою,

І жінка йому пригадалась гнівна,

Що держить його під ногою.

Гм-гм! кашельнув наш князь-богатир,

Щоби гадку прогнати тривожну,

Гм-гм! кашельнув, горі очі підвів

І поглянув на склянку порожну.

Но з неї потіха ніяка не йде,

А тривожні гадки, наче мухи:

Та над вухом бзинить, ся за бороду рве, –

І шиплять, і гомзять го, псяюхи.

Ще нижче голову схилив

Додолу бідолаха,

Втім, перед ним слуга опинивсь,

Що звався «Гайдамаха».

Слуга се вірний, хоть зглубить

Не втне, де Чернігів, де Харків, –

А прецінь півець він і публіцист,

Підписуєсь: О. А. Марків.

Примітки

Марків Осип Андрійович – москвофільський діяч, засновник і редактор реакційних газет «Пролом» (1881–1882), «Новий пролом» (1883–1887), Червона Русь» (1888–1891).