3. [Початковий варіант]
Іван Франко
При склянці порожній наш князь сидить,
І киває головою,
І смотрить під стіл, немов не зрить
Слуги перед собою.
Но вірний слуга зігнувсь в дугу,
До уха його нагнувся
І шепче слова якісь бистро йому, –
Князь слухав, но не обернувся.
І шепче слуга: «Пронеслася вість,
Що жде вас завтра пригода,
Що Іуда якийсь нападе на вас
Із страшнов товпою народа.
Народ розлючений, яко звір,
І хитрий ваш предатель, –
Сховайтесь, скрийтеся, втечіть,
Я раджу вам, яко приятель».
«Але наперед скажи мені, –
Князь стиха обізвався, –
Хто сей предатель, чого му тра,
І як ти все те дізнався?»
«В Віденській кофейні про те я чув,
А то вповідав ми Олійник,
Но того не знаю, і що за один,
І що хоче в вас той ізмінник».
І бачив князь наш дивний сон,
Якого, певно, «в дні слави»
Не бачив ні Лев, ні Данило, ні всі
Романи і Мстислави.
Здається йому, що з далеких сторон,
З далекої півночі нині
Одержав письмо, у котрім Білий цар
Дав му власть в цілій нашій країні.
І здається йому, що з письмом тим біжить
До гідної свеї дружини,
І вона, перший раз, поклонилась йому,
Владареві всеї країни.
І так любо йому, так солодко в душі, –
Хоть не знає гаразд із-за чого, –
Чи з-за ласки царя, чи з-за того, що вна
Така ласкава нині для нього.
Так відрадно йому, так солодко в душі,
Бо тепер він побачив наглядно, –
Що усе, так як жінка, – корись перед ним, –
І того-то йому так відрадно!
Цілує сто раз височайший указ,
Сльозами папір обливає
І всіх «врагов Руси» скрушити на прах
Всесвято присягає.
«Скажи мені, княже («Як любо звучить
Те «княже» з тих уст, що донині
Лиш «ослом» та «болваном» кликали все
Мене! Ось упадок гордині!»)
Скажи мені, княже, – почала жона,
Як перша втіха минула, –
Чи край твою власть добровільно прийме,
Чи, може… Бо знаєш, я чула…»
«Ex, чула, знаєш! – крикнув князь
По-княжому – гордо-кисло, –
Указ прийшов, – і казати нічо, –
Все від моєї волі зависло!»
«Та так воно, так, – відказала вона, –
Але, знаєш, мій друже, – княжити
То не те, що яким там будь сміттям
Нумер «Слова» заповнити.
О, княжити, мій друже, то річ тяжка, –
А ще тяжча – власть княжу посісти, –
Все найдуться якісь к…