Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

3. [Початковий варіант]

Іван Франко

При склянці порожній наш князь сидить,

І киває головою,

І смотрить під стіл, немов не зрить

Слуги перед собою.

Но вірний слуга зігнувсь в дугу,

До уха його нагнувся

І шепче слова якісь бистро йому, –

Князь слухав, но не обернувся.

І шепче слуга: «Пронеслася вість,

Що жде вас завтра пригода,

Що Іуда якийсь нападе на вас

Із страшнов товпою народа.

Народ розлючений, яко звір,

І хитрий ваш предатель, –

Сховайтесь, скрийтеся, втечіть,

Я раджу вам, яко приятель».

«Але наперед скажи мені, –

Князь стиха обізвався, –

Хто сей предатель, чого му тра,

І як ти все те дізнався?»

«В Віденській кофейні про те я чув,

А то вповідав ми Олійник,

Но того не знаю, і що за один,

І що хоче в вас той ізмінник».

І бачив князь наш дивний сон,

Якого, певно, «в дні слави»

Не бачив ні Лев, ні Данило, ні всі

Романи і Мстислави.

Здається йому, що з далеких сторон,

З далекої півночі нині

Одержав письмо, у котрім Білий цар

Дав му власть в цілій нашій країні.

І здається йому, що з письмом тим біжить

До гідної свеї дружини,

І вона, перший раз, поклонилась йому,

Владареві всеї країни.

І так любо йому, так солодко в душі, –

Хоть не знає гаразд із-за чого, –

Чи з-за ласки царя, чи з-за того, що вна

Така ласкава нині для нього.

Так відрадно йому, так солодко в душі,

Бо тепер він побачив наглядно, –

Що усе, так як жінка, – корись перед ним, –

І того-то йому так відрадно!

Цілує сто раз височайший указ,

Сльозами папір обливає

І всіх «врагов Руси» скрушити на прах

Всесвято присягає.

«Скажи мені, княже («Як любо звучить

Те «княже» з тих уст, що донині

Лиш «ослом» та «болваном» кликали все

Мене! Ось упадок гордині!»)

Скажи мені, княже, – почала жона,

Як перша втіха минула, –

Чи край твою власть добровільно прийме,

Чи, може… Бо знаєш, я чула…»

«Ex, чула, знаєш! – крикнув князь

По-княжому – гордо-кисло, –

Указ прийшов, – і казати нічо, –

Все від моєї волі зависло!»

«Та так воно, так, – відказала вона, –

Але, знаєш, мій друже, – княжити

То не те, що яким там будь сміттям

Нумер «Слова» заповнити.

О, княжити, мій друже, то річ тяжка, –

А ще тяжча – власть княжу посісти, –

Все найдуться якісь к…