2. Невідома історія

Іван Франко

Про історію рутенців

Я, пожалься боже, досі

Не здибав ані одної

Книги, що б була як слід.

Навіть того от не знаю,

Чи принявся хто за діло

Їх історію списати,

А то шкода немала.

Бо, як мішанці, вважайте,

Вимирає теє плем’я

Дуже швидко, і хто знає,

Чи по двадцяти літах

Слід який по них остане?

Тож і сам уже я думав

Завізвать якого німця

Із Німеччини, – най він

Візьметься за сеє діло,

Бо з рутенців, сохрань боже,

Ні один не догадаєсь

Описать себе самих.

Оттому-то господь знає,

Чи наш славний князь рутенський

Виводив свій рід від давніх

Галицьких князів, чи ні.

Те лише я міг дізнаться,

Що його як слід хрестили,

І молитвами, і назву

Наділили: «Маледикт».

Знане також те загально,

Що він і його підвладні

Дивним-дивом мали зроду

Голови тупі на диво.

Знане також те загально,

Що ніхто з його підвладних

Не посивів від ума, –

Не посивів і сам князь.

Лиш не знати ще напевно,

Чи то від чола плоского,

Чи то від ума слабого

Князь сей звався Слабоум.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 4, с. 371 – 372.