3. Допотопнії думки

Іван Франко

Довгі дні і довгі літа

Володів той князь щасливо,

І не мала перепони

В цілім краю власть його.

А щоби на віки вічні

Княжу власть свою скріпити,

Він купив за царські гроші

Каламутної води.

Се вода була, в которій

Догнивало стерва много, –

Се вода шкідлива, зветься

«Допотопнії думки».

І наняв князь вірні слуги

Та й прийнявся сам за діло.

Весь жаждущий мир рутенський

Напувать тою водою.

Та щоби не так разила

Гниль її та гидка барва,

Він почав шукати, чим би

Ще приправити її.

От знайшов сироп, що взяти

В рот, то ніби щось солодке,

А схоти напиться щиро,

Розвівається, мов дим.

Різно звуть його продавці:

Раз вірноконституційність,

Раз лояльність та преданість,

І чорт знає, як іще.

Отож того невидальця

Накупив наш князь у жида

І свою гнилую воду

Ним заправив, що аж фай!

І вже десять літ минає,

Як наш князь, немов у бога

За дверима, сидить, держачи

Знак в руках своєї власті –

Щиро-гусяче перо.

Гей же, в струни! Гей, до пісні!

Гей, давайте вихваляти

Кілько сили, кілько гласу

Того доброго князя!..

Перший він з князів, що взявся

«Словом» та пером владати, –

Не мечем, як наші давні

Всеволоди та Мстислави, –

Ані посохом залізним.

Як Іван Васильевич,

Не кнутом та нагайками,

Як блаженний цар Никола!

Гей, ликуй, рутенський роде,

Що такий гуманний, добрий

Князь панує над тобою

Та й ще напува водою!

Власть від бога – власті треба, –

Бо і що ж би то було

З чоловіком, якби раптом

Понад ним руки не стало,

Що провадить, куди хоче?

Власть від бога – власті треба, –

Лиш о те просімо бога,

Щоб владителів ласкавих

І гуманних нам давав.

Бо як нам пішле святая

Воля божая гнівного,

Лютого та злого пана,

То прийдеться нам – терпіть!

Примітки

Іван Васильевич – Грозний, московський цар 16 ст.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 4, с. 373 – 374.