5. У літню спеку

Платон Афінець

Переклад Івана Франка

Замовчіть, дуби розлогі,

Що гору круту обсіли!

Тихо будь, скальний поточе!

Що воркочеш так без ціли!

Тихо там, корови й вівці

На широкій полонині!

Зачинає грати Пан

На свирілі мелодійній.

Пищавок рядок широкий

По устах він тихо водить

І щораз новії тони,

Все любіші в них знаходить.

Стрійним хором починають

Гарні німфи тут співати,

А сатири й скочні фавни

Гучно гопки витинати.

Примітки

Автограф № 414, с. 228.

Пан – аркадійський бог лісів і рослин, син Гермеса і німфи Калісто, народився, покритий волоссям, з рогами і козлиними копитами,

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 168.