15. І. Франко й марксизм

М. Мочульський

Марксівські ідеї почали ширитися на Україні від появи «Капіталу» (1867 р.) дуже скоро. Микола Зібер уже у 1870 р. читає доповіді про «Капітал» у київських студенських гуртках, а після пише й наукові праці про Маркса. І річ цікава: марксівські ідеї перемандрували до українського студенського товариства «Січ» у Відні не з заходу, а власне з Києва. Про роль Олександра Русова і Миколи Зібера у поширюванню марксизму поміж галичанами у Відні нема у нас певних відомостей. Знаємо, що Русов навіть не подобався. Мелитон Бучинський писав у 1871 році до Володимира Навроцького: «Русов, прости Боже гріха, трошки нігіліст, та недоварений, мало жив і думав»… За те, без сумніву, зробив на галичан велике враження побіч Михайла Драгоманова – Сергій Подолинський, людина «дуже охоча і симпатична», як схарактеризував його той же Бучинський [Найбільше відомостей про Сергія Подолинського зібрав у нас акад. Мих. Грушевський у книжці «Мих. Драгоманов і женевський соціалістичний гурток»].

Він прожив із Зібером у Відні в січні 1872 р. тиждень і побурив зараз старі галицькі божки. Недаром М. Павлик починає історію галицького соціалістичного руху роком 1872. Подолинський був знайомий особисто з Марксом і Енгельсом і звернув був на себе їхню увагу своїми оригінальними причинками до марксівської теорії. Він-то захопився був дуже їхніми ідеями і захотів щиро пропагувати їх не лише поміж українцями, але, загалом, поміж слов’янами. Для цеї мети він забажав осісти у Відні і жив там якийсь час у 1875 р. З-поміж віденських «січовиків» найбільше перейнявся був марксизмом Остап Терлецький. Він стає щирим приятелем Подолинського, згодився допильнувати видання соціалістичних агітаційних брошурок і дати їм свою фірму, себто свій псевдонім – В. Кістка.

Весною 1875 р. з віденської друкарні болгарина Янка Ковачева виходить перша українська соціал-революційна брошура «Парова машина», написана самим Подолинським. За цею брошурою йдуть і інші одна по одній скорим темпом. В тім самім 1875 р. виходить іще друга брошура Подолинського «Про бідність. Розмова перша» і його ж перерібка московської «Хитрої механіки». В 1876 р. вийшла брошура Фелікса Волховського «Правдиве слово хлібороба до своїх земляків», яку забрала зараз віденська прокураторія та видала за неї процес Остапові Терлецькому і Янкові Ковачеву. Це був в Австрії перший український, а другий слов’янський (після процесу серба Таушановича) процес соціалістичного характеру. Суд присяжних виправдав Терлецького і Ковачева, але заборона поширювати брошуру не була знята, що більше, львівська прокураторія заборонила поширювати й не заборонені віденською прокураторіею брошури.

Але, хоча львівська прокураторія поклала свою руку на віденські брошури, вони й женевська «Про богатство та бідность» почали розходитися по Галичині в другій половині 1876 року й читалися галицькою молоддю, а навіть під впливом агітації М. Павлика та його сестри Ганни й гуцулами у Коломийщині та Косівщині. Крім згаданих брошур чималим ферментом у розвитку соціалістичних ідей у Галичині були й приватні розмови приїжджих українців-соціалістів з Київа.

Та ледве стали прийматися соціалістичні ідеї на галицькім грунті, а вже галицька адміністрація вжила всіх заходів, щоби затоптати їх у перших починах. Почалися труси, арешти, переслідування й безтолкові процеси. В марті 1877 р. відбувся один український соціалістичний процес, який закінчився засудом трьох українців за стосунки з женевською «Громадою» й перевозку соціалістичних книжечок, а в січні 1878 р. відбувся другий процес, на якому суджено за приналежність до тайного соціалістичного товариства з осідком у Женеві і з Драгомановим на чолі, – на ділі такого не було, – між іншими Остапа Терлецького, М. Павлика і Франка.

Чи Франко в часі процесу був марксистом? На це питання він сам дав ясну відповідь: «Я був – каже він – соціалістом по симпатії, як мужик, але далекий був від розуміння, що таке соціалізм науковий». «Капітал» Маркса і інші писання його та інших соціалістів студіював Франко аж після виходу свого з тюрми.

Українські соціалістичні арешти та процеси зацікавили не лише українську молодь, але й львівських робітників, не лише українських, але й польських, і привели їх до соціалістичної думки. Тоді-то, як пише Павлик, кожна молода людина, робітник чи інтелігент, хотіла знати, що це за диво соціалізм, і познайомлювалася з соціалістичними ідеями наборзі з таких соціалістичних книжечок на польській мові, як Люі Бляна «Wiara socjalistów», Лімановського «О kwestji robotniczej», Ласаля «Program robotników» і інших. На грунті соціалістичних ідей зійшлися були українські соціалісти з польськими і писали у заложеній у липні 1878 р. друкарській робітничій газеті «Ргаса». Франко був співробітником «Pracy» і сходився з робітниками.

В листі з 20 вересня 1878 р. до Ольги Рошкевичівни, у якому Франко кристалізує свій соціалістичний світогляд, є уже згадка про «Капітал» Маркса. Видно, ще в тюрмі лежав поетові на серці Маркс і як тільки став вільним узявся зараз читати його, а щоб підготовити себе до зрозуміння соціалістичних ідей, він учиться економії у проф. Білінського, пізнішого австрійського міністра.

В 1878 р. Франко написав невеличкий катехизис соціалізму, який видали львівські робітники. В 1879 і 1880 pp. він читав суспільну економію в робітничих гуртках самоосвіти. А в половині 1879 р. написав «Основи суспільної економії», себто елементарний підручник по Міллю, Чернишевському й Марксу на зразок сербської компіляції Светозара Марковича. До цього підручника зладив був Франко осінню цього ж року й переклад двадцять четвертої глави першого тому Марксового «Капіталу». Але ані згаданий підручник, ані переклад з Маркса не вийшли друком за життя Франка. З «Основ суспільної економії» вийшла тільки частинка осібною книжечкою, виданою у 1883 р. «Просвітою» п. н. «Про гроші і скарби», а решта рукопису розгубилася. Переклад з Маркса надрукував аж у 1926 p. М. Возняк у львівському журналі «Культура» (чч. 4 – 9) [М. Возняк Розділ Марксового «Капіталу» в перекладі Франка. (Культура, 1926, ч. 4 – 9, ст. 54)].

На скільки Франкове розуміння марксівських ідей увійшло в основу женевської брошурки «Program socjalistów galicyjskich» (1881), трудно тепер розібрати, тим більше, що Франко сам сказав, що вона написана не ним, лише при його співучасті. Як живо цікавився Франко науковим соціалізмом, видно ще з цього, що коли лише вийшли книжкою у 1878 р. критичні статті Фрідріха Енгельса «Herrn Eugen Dührings Umwälzung der Wissenschaft» він зробив собі з них витяг, який і переклав на українську мову у 1878 або 1879 р. Але переклад, на жаль, не вийшов у світ у свому часі і появився друком завдяки М. Вознякові тільки що в 1926 р. в «Культурі» побіч перекладу з Маркса.

Вже це, що Франко не випустив у світ ані своєї компіляції «Основи суспільної економії» ані перекладу згаданої глави з Марксового «Капіталу» ані витягу із згаданої Енгельсової книжки, (хоча з залишеного рукопису перекладів видно, що вони мали друкуватися у «Дрібній бібліотеці», перший п. н. «Карл Маркс. Початок і історичний розвиток капіталістичної продукції в Англії», другий п. н. «Початок і теорія соціалізму Фрідріха Енгельса»; далі, що Франко під весну 1881 р. покинув Львів, жив якийсь час у ріднім селі Нагуєвичах і з тої пори обірвалися його стосунки з «Pracą» і львівськими робітниками, – показується, що у Франковому світогляді зайшла переміна, яка не дозволила йому стати послідовним марксистом. Які фактори спричинили цю переміну у Франковому світогляді, для недостачі матеріалу не можна нічого певного сказати, можна лише здогадуватися, що ними були ідеї Драгоманова та його поклики до освічених людей іти на службу мужицтву. Коли взяти під розвагу, що Галичина країна наскрізь рільнича і через те Франкова роль у львівських робітничих організаціях не могла бути великою; що він знайшовся там серед чужого елементу та й ще не настроєного інтернаціонально, не дивницею буде, що Франко пішов за голосом Драгоманова і пішов на службу селянству, з якого сам вийшов.