Рим притягає до себе жіноцтво [497 р. до р. Х.]

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Як Тарквінії латинів на Рим бунтували,

З жінок навіть проти Риму оружжя кували.

«Ненависний Рим мужчинам, а жінкам ще більше,

Бо під римським ярмом тяжким бідують найгірше.

Дайте тільки жінкам волю мужів покидати,

Будуть чужі з Риму драти й сліди забирати».

Були в Римі консулами два мужі тямущі –

Авл Семпроній Атратін та Марко Мінуцій

По Діонісію були консулами на рік 497 пер[ед] Хр[истом]. – Прим. І. Франка.

Ті, почувши поговір, стали міркувати

Й предложили сенатові такий указ дати:

«Котра жінка буде вхожа з латинського роду.

Живе в Римі й забажає від мужа розводу,

Й навпаки, котра з римлянок у латинськім місті

У подружжі за латином, чи сто їх, чи двісті, –

Всі дістати мають розвід; з мужової хати

Вільно кождій до родичів своїх повертати;

Як з подружжя мають діти, хлопці з іменами

Йдуть за татом, а дівчата не лишають мами».

Сей указ принято в Римі й скрізь оголосили,

І латини спротивляться теж не мали сили;

Але вийшло таке диво: майже всі латини

Почухались у лисини, хто не мав чуприни.

Де була яка римлянка за латином заміж,

Та спішила в Рим вертати, кажучи: «Добраніч!»

А з латинок котрі в Римі були зі мужами,

Лиш дві вдови затужили до вітця, до мами.

Се консули в Римі й по всіх містах голосили:

«Скажіть тепер, хто більш має притяжної сили?»

Написано д[ня] 7 грудня 1915 р. на основі Діонісія (кн. VI, розд. 1).

Автограф № 431, с. 229 – 230.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 210.

Лист на сайт