Тарквіній і Сівілла

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Прийшла жона з невідомих сторін

До гордовитого Тарквінія

І мовила, явившись перед ним:

«Здалека йшла, насилу тут дійшла,

Мене твоя потреба привела, –

Сих дев’ять книг тобі я принесла.

Повинен ти ті книги в себе мати,

Як скарб цінний у заперті тримати,

Читать давать лиш тим, що будуть теє знати.

Хто їх писав, се знать не твоє діло.

В них божа воля списана, – се скажу сміло.

Купи, аби тебе нещастя не зустріло».

Король пробуркотів нерадо: «Ось чудна!

Хвалила б зміст, а то погрожує вона!

Ну, а яка ж тих твоїх книг ціна?»

«Не буду добирать похвальних слів

До того, що рекла. Ціну дай – сто волів!» –

«Се не моя ціна», – король їй відповів.

«Рекла я не на те, щоб торгуваться, –

Відмовила жона. – Ну, можеш нагадаться, –

Я з книгами тобі не буду набиваться».

Пішла й назад вернула за сім день.

«Купи, королю!» – «Як то, шість, лишень?» –

«А так, бо три я вкинула в огень».

«Що ж за сих шість?» – «Дай, як за сто волів».

«Он як! З тобою я не хочу тратить слів, –

Те саме відповім, що вперве відповів».

Вона, не мовлячи нічого, знов пішла,

Пройшло сім день, і третій раз прийшла

І вже лише три книги принесла.

«Купи, королю!» – «По якій ціні?»

«Дай, як за сто волів. Тобі вони цінні,

Не взявши, шкодиш ти собі, а не мені».

«Що за напасть така! Та я ж тут без вини!»

Самого ж сьому ніч вже мучили злі сни.

«Ось підожди! Піду спитаю ще в жони».

Він про жону раптово нагадав,

Її зненавидів і вже віддавна не видав,

Навіть знать, чи жива вона ще, не жадав.

Прийшов до спальні. Тут вона лежала тихо;

Він розповів, яке його спіткало лихо.

Вона ж, почувши все, зітхнула, й застогнала,

Й шептом промовила: «Так знала! Так і знала,

Що через тебе я в отсю недугу впала.

Купи й будь проклятий за все, за все, за все!»

Король не раз уже від неї чув отсе…

Іде і книг ціну тій женщині несе.

Вона взяла й рекла: «Тих книг не смій читати!

Користі жадної ти з них не будеш мати,

А скільки буде страт, не моє діло знати».

І з тим повіялась, мов хмара, з його хати.

Написано д[ня] 12 жовтня 1915 р. на основі Діонісія (кн. IV, розд. 62).

Примітки

Автограф № 431, с. 157.

Сівілла – у античній міфології жінка-пророчиця.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 86 – 87.