Юній Брут і жертви з людей [509 р. до р. Х.]

Переклад Івана Франка

За римських королів було в звичаю,

Що матері трохи не в цілім краю

Манію, матір ларів, так благали,

Що хлопчиків на жертву їй вбивали.

Заріже хлопчика, звичайно, від рабині,

Й певна, що щастя всій своїй родині

Купила тою жертвою, й не знає,

За що муж в бою мре, бугай здихає.

Аж Юній Брут, Тарквінія прогнавши,

В щасливий день консулом в Римі ставши,

Щасливо відгадав пророцтво теє давне.

Що знищило пелазгів плем’я славне.

«Шліть десятину Фойбові – святцеві,

Голови – Аду, тілеса – вітцеві –

Якби були вгадали божу волю,

Не згибли б так, як сніг весною в полю.

Жертв із людей не люблять боги нові.

Фойбу неси плоди Церери сміло,

Адові головки макові й часникові,

Юпітерові ж світло, а не тіло.

Манії ж гнів як хочеш ублагати,

Повісь над ворітьми її лиш образець,

То всяке лихо буде відбігати,

Від рисів тих страшних, що зобразить різець».

Без наведення джерела подає Макробій (І, ст. 36). Згадане тут оречення додонської вирочні, дане пелазгам, якого повний переклад подано з вірші «Нерозгадана загадка», виглядає в грецькім оригіналі ось як:

Στείχετε μαινόμενοι Σικελϖν Σατούριον αίαν

Ήδ’ Άβοριγενέων Κοτύλην ού νασος οίκεϊται,

Οίς αναμιχυέντες δεκάτην Φοίβω,

Καί κεφαλάς Άιδη καί τώ πατρί πέμπετε φυτά.

(Macrobius, ст. 34). Остатнє слово сеї вирочні має справді двояке значення – тіла й свічки. 12/Х.

Примітки

Автограф № 430, с. 359 – 360.

Манія – за римською міфологією, богиня підземного царства.

У своїй примітці до твору І. Франко наводить в грецькому оригіналі одну строфу, український переклад якої зроблено у вірші «Нерозгадана загадка».

Пливіть до краю сіцілійців,

Сатурнії шукаючи;

Пливучим островом пливіть

До аборигенів Котилі.

Пішліть потім в союзі з ним

Фойбові десятину;

Кроненкові шліть голови,

А мужа батькові його!

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 84 – 85.