Уперті боги

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Захотів Тарквіній храм ізмурувати

Юпітру, Мінерві й Юноні,

Велів віщунам богів волі спитати,

На якому згір’ї має храм стояти

І чи на шпилі, чи на склоні.

Вони показали на гору стрімкую,

Що тоді ще Тарпейською звалась

І від часів Ромула замком, храмами

Та жертовниками пишалась.

Гора та скеляста, крута та простора

Тепер Капітолієм зветься.

І знов віщунам король каже питати,

На якій частині гори їм копати

Та класти основи прийдеться.

А се було зовсім не легкеє діло, –

Гора була здавна святою;

Кого щось нагріло або наболіло,

В честь бога чи демона тут ставив сміло

Храмок чи жертовник з метою.

Мета тут у значенні: знак або напис, якому божеству що присвячено. – Прим. І. Франка.

Та все було треба тепер усувати

Та на інше місце містити,

Щоб божествам чільним простір зготувати

І їм лиш самим присвятити.

Рішились авгури у кождого бога

І в духа питати, що скажуть,

Де місце їм любе й куди їм дорога,

Щоб жадного з них не зневажить.

Всі інші богове, і демони, й німфи

Відповіді прихильні давали,

При помочі птахів, що їм найлюбіші,

Місця їх приємні вказали.

Уперлись лиш двоє, Термін і Ювентас,

І хоч як молились авгури,

Не хтіли ніякого місця вказати

Й не переставали злі знаки давати,

Щоб їх не тривожити мури.

Отак і лишились жертовники їх

У обсязі храму нового;

Одна стоїть досі в присінку Мінерви,

Другий в самім храмі, де він стояв первий,

Близ її зображення самого.

З того заключили королю на радість,

Всьому місту на втіху велику,

Що Риму границі ніхто не нарушить,

А юності цвіту ніхто в нім не зсушить

Довіку, довіку, довіку.

Написано д[ня] 28 вересня 1915 р. на основі Діонісія Галікарнаського (кн. III, розд. 70).

Примітки

Автограф № 431, с. 105.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 504 – 505.