Біда з хлібом (491 р. до Хр.)

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

1

Через хліб уся біда буває,

Як немає або як і має.

Навезли на другий рік до Риму,

Чи то восени, чи через зиму,

Збіжжя много всілякого роду,

Та не меншала біда народу.

Щоб голодних хлібом рятувати,

Ухвалив сенат все купувати,

Що звезуть до міста продавати,

І в державні шпіхліри ховати.

Вислане в Сіцілію посольство

Через бурю тяжку плавбу мало,

Цілий острів мусило обплисти,

В Сіракузах перезимувало,

Та дождалося-таки користі.

Гелон-бо, тиран сіракузянський,

Показав себе зовсім по-панськи,

Бо не тільки послам дав спромогу

Закупити за дешеві гроші

В купців сіцілійської пшениці

Двадцять і п’ять тисяч кірців, що вже

Добре оплатило їх дорогу.

Але надто з власної житниці

Дарував їм друге стільки даром

І доставив кораблі хороші,

Щоб повезли їх з тим товаром.

Коли в Римі одержано вісти,

Що з Сіцілії така йде втіха.

Стали свари з серць завидних лізти,

Мов гадюки із повного міха.

Благодать! Та з тої благодати

Що і як би горожанам дати?

2

Котрі були поміркованіші,

До народу свого прихильніші,

Дали раду просту та негайну,

Щоб з уваги на нужду загальну

Те, що міг тиран нам дарувати,

Дармо теж народові роздати.

А що тано куплено за морем,

Тут так само тано продавати.

«Коли теє вчинимо народу,

Буде мати з нас народ вигоду,

Буде, як батьків, нас шанувати,

Замість сварів будем мати згоду».

Самолюби ж та аристократи

Не могли ніяк на те пристати.

«Треба, – кажуть, – не попускаючи,

Горожанам пільги не даючи,

Про одно лиш дбати й не заснути,

Щоб якмога вниз їх притиснути.

Треба живність їм подорожити,

Щоб в нужді не перестали жити,

Не бачили повної комори,

А навчились скромності й покори,

По останній безличній ухвалі

Щоб не були так бутні й зухвалі!»

Написано д[ня] 28 січня 1916 на основі Діонісія (кн. VII, розд. 20).

Примітки

Автограф № 431, с. 439 – 441.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 428 – 429.