Син консул і отець проконсул [4 ст. до р. Х.]

Квінт Клавдій

Переклад Івана Франка

Квінт Фабій Максім консулом зістав,

Як то він з ласки люду користав?

Його отець був консулом торік, –

Який то був розумний чоловік!

Ось їде консул, перед ним ліктори,

Щоб його честі не вхибив которий.

Ось проти нього природною річчю

Проконсул їде на коні настрічу.

Не злазить із коня проконсул, бо отець;

Не сміє злізти й син, консул, хоч молодець.

Ліктори, знаючи, що згода й єдність скрізь

Між ними, жадному сказать не сміють: «Злізь!»

Аж як проконсула кінь бік о бік доніс,

Консул до ліктора сказав: «Вели, щоб зліз!»

Ліктор проконсулу не мав що більш повісти.

Як тільки слова два отсі: «Велено злізти».

Велінню консула проконсул тут піддався

І сина похвалив, що на речах пізнався.

Що власть, якою люд його обдарував,

Зберігши форми всі, при собі заховав.

10/Х

Уривок із Quinti Claudii Quadrigarii Annalium, lib. VI (Fragmenta, ст. 74).

Примітки

Автограф № 430, с. 351.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 79 – 80.