Образ Юнони Монети [396 р. до р. Х.]

Валерій Максім

Переклад Івана Франка

В етрурійськім місті Веї

Не за пам’яті моєї

Була прастара ікона,

Чудотворная Юнона.

В людській пам’яті лишилась

Із чудес одна прикмета,

Що ікона та вславилась

Назвою Juno Moneta.

А причина така була –

Веєнти казали:

Раз великий землетрус

Вони завважали.

Тряслась земля, тряслись мури,

Мов підземна сила

Гуком, ревом усе місто

Пожерти грозила.

В однім храмі, де молились

Прастарій іконі,

Вчули голос: «Ріжте свиню

Й жертвуйте Юноні!»

Як лиш свиню зарізали,

Гурчать перестало,

І відтоді під землею

В Веях тихо стало.

Жива за те була пам’ять

І честь для Юнони,

Що вдостоїла те місто

Свеї охорони.

Аж як стали з римлянами

Веєнти враз биться,

Перестали теж наказам

Ікони мириться.

Аж як консул Фурій Каміл

Завоював Веї

По десять літах облоги

Й натуги своєї,

Велів також ту ікону

Для більшої чести

Взяти з храмника старого

І в Рим перенести.

А як прийшли два вояки

Ту ікону брати,

Один спитав, вклонившися:

«Чи радо йдеш, мати?»

А з ікони почулося:

«Радо, радо, сину!»

Оба войни поклякали

На тую причину.

Пішла слава по таборі:

«Везем не ікону,

Але зіслану нам з неба

Богиню Юнону».

Поставили її втішно

Тут на Авентині,

Де храм Юнони Монети

Стоїть і донині.

Написано д[ня] 18 грудня 1915 р. за Валерієм Максімом (кн. І, розд. VIII, уст. 3).

Примітки

Автограф № 430, с. 405 – 406.

Авентин – один із семи римських горбів.

Фурій Каміл – Марк Фурій Каміл (447 – 365 рр. до р. Х.), завоював місто Веї в 396 р.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 285 – 287.