Кезо Фабій

Діон Кассій

Переклад Івана Франка

На Капітолії обложені сиділи

Недобитки римлян, крім божої підмоги,

Вже іншого рятунку не гляділи.

Зробив побожними їх час тривоги,

А як прийшлось десь подальше служить,

Найстарший жрець не жалував дороги.

От раз із міста римлянин біжить

І просить у далекій міста часті

Святії жертви по чину зложить.

Був Кезо Фабій тоді в зверхній власті

З черги поміж жерцями; той не отягавсь

І не збоявсь галлійської напасті.

В що архіжрець звичайно одягавсь,

Одягся й він, зійшов із Капітоля

І з римлянином, де він жив, подавсь.

Йшов поміж ворогів, та сильна воля

Йому спокою стільки додала,

Що жаден галл йому не крикнув: «Голя!»

Така його дорога вся була,

У храм ввійшов, усе порядно справив,

Аж поки служба божа відійшла.

Потім не довго там з людьми забавив,

Вернув на Капітолій ще під ніч

І тим, як думаю, себе безсмертно вславив.

Бо хоч то дивна й незвичайна річ,

Що вороги його ні разу не чіпали,

Чи то почувши в ньому божу міць,

Чи для чина його таку повагу мали, –

Все-таки гідний подиву той муж,

Що з обов’язку, не для жадної похвали

Сам поміж ворогів пройти смів безоруж,

А потім, хоч деінде міг сховаться,

Між своїх повернуть відважний був і дуж,

Хоч певно знав, що хоч і не піддаться

Так легко галлам доведеться їм,

Проте й підмоги з боку не діждаться,

Уйти ж з облоги – хоч і не міркуй зовсім.

14 – 15/VIII

Примітки

Автограф № 430, с. 287 – 288.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 200 – 201.