Марк Манлій Капітолійський (371 р.)

Діон Кассій

Переклад Івана Франка

Той сам Марк Манлій, що в фатальну ніч,

Коли вже галли в Капітолій вдерлись,

Рішучим штовхом першого між ними

Зіпхнув зі скелі й честь за се придбав,

Що прозвано його Капітолійським

І в замку жить позволено з ріднею;

Той сам Марк Манлій, у війні хоробрий

І полководець теж талановитий,

В час миру показався чоловіком

Бездонно злої волі, здирцем люду

Та забіякою, що Капітолій

Перемінив, хоч на короткий час,

В гніздо розбійників та змовників,

Бажаючи республіку звалити,

А самовласть при собі усталити.

За те його постигла люта кара;

Дім його власний збурив люд дотла.

Маєток весь сконфіскувало місто,

Всі статуї та образи його,

Що многі горожани посправляли,

Понівечено, порозбивано,

В публічних книгах, актах та реєстрах

Усюди змазано його ім’я.

Рід Манліїв поклав се в свій домашній

Закон, щоб жаден в роді не носив

Імені Марк, яке носив той Манлій.

Законом заборонено в святому замку

Жить кому-будь з-поміж патриціїв.

Щоб злочинами своїми не міг

Ніхто святу будівлю ту сквернити.

Нарешті Манлій сам катівською рукою

Був зіпхнений з тої самої скелі,

З якої галла-напасника пхнув,

Щастя, що на короткий час вчинило

Його надією співгорожан,

Зіпхнуло ще в коротшому часі

Його на дно загибелі й заглади.

15/VIII

Примітки

Автограф № 430, с. 297 – 300.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 205 – 206.