Марк Курцій (р. 393)

Діон Кассій

Переклад Івана Франка

Коли через великий землетрус

У Римі насеред торговиці

Роззявилась страшна, глибока прірва,

Віднайдено у Сівіллінських книгах

Прорік: «Запреться прірва, скоро в ню

Те вкинете, що в світі найдорожче!»

Многі зносили та вкидали те,

Що мали найдорожче: золото,

Срібло, посуду чи які прикраси,

Але не замикалася, протсе, прірва.

Аж ось Марк Курцій, молодий патрицій,

Найкращий, найсильніший, освічений,

Найрозумніший і найхоробріший

В тім поколінні молодих мужів,

Велів народ згромадити на площу,

А сам убрався в найдорожчі шати,

Надів також найкоштовнішу зброю,

Сів на коня свойого бойового

І, в’їхавши між зібраних, промовив:

«Чого, квірити, нарікаєте,

Що дурять вас боги і темний вислів

Божої волі? Сказано про нас,

Про чоловіка там, де сказано

Про найдорожче, чого тут потрібно.

І про що в вас повстали сумніви,

Бо чи ж мертве, безжизненне, бездушне,

Безмовне та неповорушне може

Вищим, дорожчим буть від того, що

Наділене умом, душею, духом

І мовою? Хто, окрім чоловіка,

Може тут буть пожаданий богам,

Щоб його жертвою закрилась прірва?

І коли смію більше щось сказати,

То не вважайте сього нерозумним!

Таж чоловік не що, як тільки бог

Зі смертним тілом, бог же – чоловік,

Лиш без людського тіла й через те

Безсмертний. Ось чому всі стоїмо

Всі недалеко божеської сили.

Про се я переконаний і всіх вас

Бажав би теж про те переконати.

Не думайте, що радитиму вам

Кидати жереб і на смерть жертовну

Якусь дівчину чи якогось хлопця

Послать насиллям. Жертвую себе

Я сам за вас отак, як бачите,

Аби мене послали ви в тій хвилі

Як речника та повновласника

За себе до богів підземних, щоб я

Там як соратник ваш за вас вставлявся».

Сказавши се й не жмурячи очей,

Не відвертаючи лиця, він розігнав

Коня і вскочив у безодню темну.

Земля як стій закрилася за ним,

А люди чтять його донині як героя.

15/VIII

Примітки

Автограф № 430, с. 289.

Сівіллінські книги – пророчі книги у Стародавньому Римі; містили віщування Сівілли Куманської, Сівілли Тибурської і братів Марціїв. Книги зберігалися на Капітолії в xpмі Юпітера. 84 р. до н. е. вони згоріли під час пожежі. Із витягів із цих книг було створене нове зібрання віщувань, яке зберігалося в храмі Палатинського Аполлона. Охорону Сівіллінських книг і віщування за ними здійснювала особлива колегія жерців.

Квірити – назва громадян після об’єднання римської і сабінської громад; первісно – жителі сабінського міста Кури.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 198 – 200.