Відки пішла назва «церемонії»? [390 р. до р. Х.]

Валерій Максім

Переклад Івана Франка

Коли галли Рим завоювали,

А здобувши, храми руйнували,

Тоді жерці з Квіріналу

І весталки в щирім жалю

Усе інше покидали,

Святі ікони рятували.

Перейшли вже довгий міст пальовии,

Що за Тібер вів на шлях польовий,

До Янікулу зблизилися,

І немало втомилися

Бо, користаючи з замішки,

Поспішать мусили пішки.

Аж над їздить ось Люцій Альваній, –

Жінка й діти в пишному ридвані.

Як побачив боже діло,

Серце в нього загоріло.

«Діти й жіночко, злізайте!

Святі з іконами сідайте!».

І завіз їх не в яскиню мере,

А в місточко безпечнеє Цере,

Свій змінивши план дороги.

Тут міщанський люд убогий

Дав іконам захист певний

І для них був дуже чемний.

І римляни теж їх вшанували,

Назву їх місточка заховали:

Святе діло во дні оні

Так назвали «церемоньї», –

Так і досі воно зветься,

Хоч нам втямки ае вдається.

Val[erius] Max{imus], [кн.] 1. [розд.] 1, [уст.] 10. 26/ХІ.

Примітки

Автограф № 430, с. 381.

Цере – етруське місто.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 198 – 199.