Каміллова молитва [390 р. до р. Х.]

Валерій Максім

Переклад Івана Франка

Камілл, що на тій нараді рік слова останні,

Молився раз: «Грізний боже, котрий в безталанні

Хочеш Рим отсей держати, як стадо шалене,

Всю гніву твойого чару вижбухни на мене!»

І в тій хвилі впав на землю, мов ражений громом;

Се вважали віщуванням і малим продромом

Найбільшого в його житті горя та нещастя,

Що прогнав його із Риму – закид самовластя.

Val[erius] Max[imus], [кн.] І, [розд.] 5, [уст.] 1, 2, 28/ХІ.

Примітки

Автограф № 430, с. 393.

Камілл – йдеться про напівлегендарного римського героя Марка Фурія Камілла, диктатора, переможця галлів у 390 р. до н. е.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 206 – 207.