Консул Манлій і його син (р. 415)

Діон Кассій

Переклад Івана Франка

Тоді в війні з латинами

Дійшло раз до такої скрути,

Що консул Манлій зі своїми

Не знав уже, як бути.

Латини кількох силачів

У бою справних мали

Й тому масової борні

Якмога уникали.

День по день вийде їх силач,

На двобій визиває, –

А хто з римлян поставиться,

Він зараз убиває.

Так кільканадцять вже лягло

Вояків самих чільних,

І збоку можна їх було

Вважать за божевільних.

Аби фатальний потяг той

У молодежі сперти,

Сам консул Манлій назначив

За двобій кару смерти.

А був у нього син силач,

Що з тим не помирився

І на латина Понтія

На двобій наострився.

Убив латина Понтія,

З трофеями вертає,

Все військо криком радості

Прихід його вітає.

І консул вийшов, сам отець,

Вінок несе дубовий.

«Ось, синку, за щасливий грець

Тобі дар гоноровий.

А ось вам на вино! Всю ніч

Гуляйте, добрі люде!

А завтра підеш під топір, –

Се по закону буде».

16/VIII

Примітки

Автограф № 430, с. 305 – 306.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 210 – 211.