10. Еросова невільниця

Мелеагр Гадарець

Переклад Івана Франка

Чи не мовив я тобі, душе моя, –

Заклинаюся Кіпрідою, –

Що ти на принаду зловишся,

Коли палко так до неї рвалася

Та втішалася побідою?

Чи не мовив я? Тепера ти в сильці,

Й дармо вже тріпатися.

Сильно крильця Ерос пов’язав,

При огні постояти казав

Та й не тіпатися.

Потім мастю покропив тебе,

Аби в тебе потяг ріс,

А як спрагою втомив тебе,

Для відваги напоїв тебе

Чаркою горючих сліз.

Многотерпелива душенько,

Ось стоїш ти при огни,

Ледве дишеш, не згораючи,

Час від часу лиш збираючи

Щось немов минулі сни.

Чого плачеш? Коли в грудях ти

Ероса жорстокого

Годувала ти, не знала ти,

Що для себе годувала ти

Ворога безокого.

Бо сліпий він на красу твою,

Не вчуває твоїх мук.

Знай тепер, як вірність він платить,

І міркуй – часу в тебе досить,

Як влизнути з його рук.

Разом дістаєш від нього ти

І огонь, і зимний лід.

Сама того хтіла, то й зноси,

Бо тепер погружена єси

Зажива в кипучий мід.

Примітки

Автограф № 414, с. 156 – 157.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 293 – 294.