14. Оранка

Переклад Івана Франка

Дім перед всім, також жінку ти май і вола для орання!

Того купи, жінку ні, – май таку, щоб ішла за волами.

Також і знаряди всі собі в домі приладь відповідні,

Щоб в інших ти не просив, а вони не дадуть, тоді в тебе

Час мине, та припізнить тобі пильну роботу, та вшкодить.

Не відкладай її теж із сьогодні на завтра й позавтра.

Бо тим відкладанням ще ніхто своїх комор та засіків

Не наповнив. Тільки пильність збільша всяке діло;

Хто ж відклада його, той весь свій вік буде биться з бідою.

А як уляжеться вже остра сила пекучого сонця,

Спека уйметься й прийде від Зевеса могутнього з неба

Осінь дождлива й людське тіло легше поводиться й вільно,

Тому, що сонячний круг не так високо над головами

Смертних людей іде днем, не такі парні ночі бувають,

Аж тоді ліс, що його тра залізом рубать, стає вільний,

Листя скидає з гілляк і перестає гони пускати, –

Отоді дрова рубай і пильнуй часової роботи!

Кльоци рубай на три стопи вдовжки, а довбні на три лікті,

А на сім стіп топорище; таке якраз буде для тебе догідне;

Як буде на вісім стіп, можеш з нього товкач відрубати.

Вісь на три п’яді рубай, а на десять до того підтоку,

И гарних кривуль назбирай; вибирай їх, де тільки надиблеш,

«І неси в дім, чи знайшов на горі ти де, чи на долині,

Тільки дубових, бо се на плуги для волів найміцніше,

Як лиш Афіни слуга на греділь прикріпить його добре,

Потім кілки привертить і до дишла їх поприбиває.

Два плуги в домі своїм май на всякий випадок готові,

Простий один, другий складний; се буде пожиточніше,

Бо як зламаєш один, можеш в другий воли запрягати.

Лавр або берест усе задля дишла бува найтривкіший,

Дуб на греділь та на рало. Воли впрягай дев’ятилітні;

Ті мають силу тривку, бо дорослі, і роблять найліпше.

Ті не поколять себе, плуга тягнучи в скибі, як юнці,

Що, бува, плуга, зламають і геть утечуть, полишивши роботу.

І сороклітній при них хай іде чоловік працьовитий,

Вісім окрайчиків хліба поївши вперед, нехай дбає,

Діло щоб спірно ішло й як нитки були рівнії скиби.

Най на товаришів він гав не ловить і най при роботі

Не забуває себе. Лиш такий, не молодший, теж добрий

Сіять на полі, аби не рідить ані же погустити,

Щоб підсівати не треба було. Бо молодший звичайно

Любить на товаришів задивлятися, то в сей, то в той бік.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 369 – 370.