7. Правда й неправда

Переклад Івана Франка

Скоро послідує месть за кривою присягою й судом

Несправедливим. Туди можна силою право тягнути,

Де його хабарники та судді неправдиві потягнуть.

Плачучи, Правда йде скрізь по містах та по людських оселях

Пітьмою вкрита й несе людям горе та пімсту страшную

Тим, що прогнали її й не по правді розсуджують людям.

Ті ж, що своїм і чужим признають і дають все по правді,

Просто та право, ніде не схибляючи з шляху закону,

Мають спокій у містах і щасливий народ у достатку.

Мирний їх край, процвіта у них молодіж, і ніколи

Далекоглядний Зевес не нашле їм воєнної скрути,

Так само до правосудних не загостить і голод ніколи,

Ані прокляття на них не паде. Що лиш роблять, усе те

Празник; земля їм дає досить хліба, а дуби на горах

Жолуді мають в верхах, а в дуплах їх рої пчолянії;

Стада вовнистих овець там пасуться, важкі на них руна;

Родять жінки в них дітей, до вітців своїх завше подібних,

В щасті цвітуть і в добрі; кораблями їм плавать не треба,

Бо земля власна дає їм плодів життєдайних доволі.

Та де Неправда царить, і Гординя, і злочинів много,

Там Кронієнко Зевес широкоплечий робить правду по-свому.

Часто весь город задля одного злого мужа пропаде,

Що не зна міри у злім та про злочини лиш промишляє.

Тим люте горе з небес посилає Зевесова сила,

Пошесть, і голод, і біль; пропадають і гинуть народи,

Плоду в жінок не стає, відцвітають доми благородні

З волі богів олімпійських. А то іншим разом вороже

Військо найде і знесе люд увесь, навіть мури міськії,

Або потопить Зевес кораблі їх у морі бурхливім.

О царі, думайте й ви та тямуйте у своїм сумлінні

Сей божий суд! Бо вблизу між людьми пробувають

Також безсмертні боги й бачать, хто ще неправедне творить,

Як мучать люди людей, зневажаючи божеє право.

Три міріади числять на землі тій широкій, плодючій

Вічних Зевесових слуг, сторожів над смертельними людьми,

Що пильно бачать діла справедливі та несправедливі,

Пітьмою вкриті, вони пролітають скрізь понад землею.

А Справедливість, вона чиста діва та доня Зевеса,

Чиста, й свята, та й має честь між богами, жильцями Олімпу.

Хто лиш зневажить її, чи знеславить ділами лихими,

Зараз сідає вона край вітця свого Зевса Кроненка

й скаржиться на злих людей; і не раз весь народ мусить

Біди терпіть за вину своїх сильних, за похіть нещасну

Кривити право й судить по неправді на шкоду людськую.

О, стережіться сього, ви царі! Любіть Правду в учинках,

Ви, котрі любите так хабарі! Відцурайтеся Кривди!

Зло робить сам собі той, хто над іншими зло витворяє;

Рада лиха все паде на того, хто зле радить, найтяжче.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 363 – 364.