5. Із елегії про багатство

Солон Саламінець

Переклад Івана Франка

Багато бачимо людей, що злі бувають,

А багатства великії мають;

Багато чесних, що всього собі уймають,

Хоч роблять, ніколи не дрімають.

Та ми ніколи не поставим вище

Багатства понад чесноту,

Бо чеснота – добро незмінне й невідступне,

Багатство ж тільки приваб на глоту.

Однаково, на погляд мій, багаті

Ті, що в них много золота й срібла,

Піль урожайних, коней при палаті,

Не брак вола, ні мула, ні осла, –

І ті, що втіхи мають ось якії:

Розкоші, що дає живіт здоровий,

Могутні легкі та ноги ходкії,

Вид в юності рум’яний, чорні брови,

В кождім віці веселощі такії.

Що личать якнайбільш тому вікови.

Собі багатства також я бажаю,

Але нічого з кривдою людською;

Над все я справедливість поважаю,

Без неї-бо нема безпеки ні спокою.

Примітки

Автограф № 414, с. 266.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 129 – 130.