Із жартів Марка Туллія Ціцерона [сер. 1 ст. до р. Х.]

Макробій

Переклад Івана Франка

Ціцерон був муж учений та велеречивий

Оборонець і політик, при тім жартобливий.

Облітали тії жарти з уст до уст сучасних, –

Дещо з писаних прийміте теж до слухів власних.

1. Консул Ватіній

На консула Ватінія напосілись злидні:

«Увесь його консулат був несповна три дні».

Вчувши про се, Ціцерон відізвався ita

«В Ватінія консулаті диво з круга-світа:

Ні осені, ні весни, ні зими, ні літа».

Пожалівсь йому Ватіній, що його в хоробі

Не відвідав, а Ціцерон аж скрикнув: «Ой пробі!

Хотів тебе відвідати в твоїм консулаті,

Та ніч мене заскочила, я й лишився в хаті».

2. Зять Лентул

Лентул, Ціцеронів зять, був малого росту;

Вздрівши його з довгим мечем, тесть крикнув попросту:

«А се що за дивогляд? Чи вила, чи граблі?

А хто ж мого зятенька прив’язав до шаблі?»

3. Ціцеронів брат

Побачивши свого брата патрет величезний –

Лиш погруддя, а на груді ще щит широчезний,

Сказав радо: «Отсе диво! Не видав такого.

Мого брата половина більша від цілого».

4. Консул Каніній

Таке щастя мав Каніній, що не волочився:

Рано консулом зістав, вечором скінчився.

Хвалив його Ціцерон із тої причини:

«Ото у нас консул чуйний, на весь світ єдиний,

За час свого консулату не спав ні години!»

5. Ціцерон у Помпея

Мав Ціцерон із Помпеєм якесь важне діло,

А в Помпея теє діло зовсім не горіло.

Занедбав своїм звичаєм. Ціцерон явився.

«Ого, – кажуть, – Ціцероне, ти трохи спізнився».

А той каже: «Не спізнився, лиш прийшов на слово,

Але бачу, тут для мене ніщо не готово».

6. Ціцерон і Лаберій

Став Лаберій сенатором із Цезаря волі,

Та не мав приятелів в сенаторськім колі

На ігрищах, штирнадцятим хотів в ряді сісти.

«Моє місце!» – сказав інший, ніщо й відповісти,

Йде Лаберій, шукаючи за місцем очима,

А Ціцерон обернений до нього плечима,

Немов бачить його ззаду, говорить примісно:

«Сів би ти тут коло мене, коли ж бо тут тісно».

А Лаберій на те каже: «Дивно поглядіти!

Адже завше на двох кріслах ти привик сидіти».

7. Ціцерон і Андрон

Примандрував якийсь Андрон із Лаодікеї,

Протекції шукаючи для справи своєї,

Та й радиться в Ціцерона: «Любий мій Семене!

Як виходиш собі яку, виходи й для мене!»

Написано д[ня] 13 жовтня 1915 на основі Макробія «Saturnali um», кн. II, розд. 3.

Примітки

Друкується вперше за автографом (№ 430, с. 363 – 365).

Лаодікея – місто в Сірії.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 104 – 105.