Окрушки

Переклад Івана Франка

1

Проклинали вояки

Антігона-короля

На есі, кажуть, заставки,

Що їх службою, знай, мучить,

Військової вправи учить,

А свобідно сам гуля.

Поки кляли, проклинали

Й не було тому кінця,

Король слухав; ті ж не знали,

Як він вигляда з лиця.

Врешті приступив король

К тому, що кричав найдужче,

Та й промовив: «Ну, позволь,

Ти дитя непам’ятуще!

Мов горлатая ворона,

Лихословиш Антігона

Ось уже як довгий час,

А про теє і не знаєш,

Що його при собі маєш

І що все він любить вас».

2

Раз до цезаря Августа

Гнівно крикнув хтось: «Тиране!»

Мовив цезар: «Пуста мова!

Не роби себе смішним!

Якби справді був я ним.

Ти б не писнув ані слова».

3

Раз Августові Тіберій

Жалувався при вечері:

«Лихословлять скрізь на нас».

Цезар відмовля до нього:

«Маєм так багато всього,

Що зробить ніхто нічого

Нам не може. В божий час,

Кому зле, з тим хай теркоче,

Скільки хоче й як захоче».

4

Кажуть, облягав колись

Одно місто Ганнібал

Так сутужно, що міщанам

З міста вийти ні на цаль.

Всього був між ними брак;

Що хто мав, тулив для себе,

Іншого біди й потреби

Й бачить не хотів ніяк.

Той, хліби що продавав,

Вмер над своїми хлібами,

Той же, що хліб купував,

Вижив хлібом тим з рабами.

Примітки

Друкується вперше за автографом (№ 430, с. 375 – 376).

Антігон – йдеться про македонського царя Антігоца Гоната, який зайняв престол у 176 р. до н. е.

Другий і третій розділи «Окрушків» у автографі перекреслені.

На цю ж тему І. Франком написані вірші «Цісар Август – тиран» і «Цісар Август і Тіберій» з дятою 22 жовтня 1915 р.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 571 – 572.