Їздець і кінь

Массурій Сабін

Переклад Івана Франка

Коли цензори один раз їзду ревідували.

Коня знайшли голодного й худого,

На нім хіба слідів побоїв много,

Їздця ж товстого, заживного,

І пишно вбраного до того, –

його, дивом дивуючись, ось як звідували:

«Чому кінь твій такий марний, худий та голоден,

А сам ти, як вельможний пан?» –

«На теє позволя мій стан, –

Їздець відмовив. – Дбаю сам

Про себе, й не дійме мене пеня,

А мій стаєнний дбає про коня».

За сю відповідь цензори не надгородили:

«Перенести до скарбових!» – оба осудили.

Уривок із Massurius Sabinus, Memorabilium, lib. VII (Fragmenta, ст. 127).

Примітки

Автограф № 430, с. 333.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 80.