Сенат у часі, вільнім від засідань

Валерій Максім

Переклад Івана Франка

Задля многоти справ різних, що в сенат входили,

Сенатори весь час близько курії проводили.

Була площа, що й донині Сенакул зоветься.

Та при площі було дещо й вартніше, здасться:

Була тиха гостинничка з вином, закусками.

Де не треба було биться з важкими думками.

Таке місце звав римлянин звичайно ценакул, –

Чи сенакул, чи ценакул, то один оракул.

Можна було й задрімати. Від дому різнився

Тим той кут, що в сенат з нього ніхто не спізнився.

Як покличуть, зараз валять всі отці юрбою

Та тихенько про обідець гуторять з собою.

По поглядам того часу, була се нехвала,

Коли кличка до сенату аж дома застала.

«Коли тебе горожани вдостоїли чести

Громадськії діла и справи з чільнішими вести,

То будь усе наготові, роби доброхітно,

Бо з примушеного труда й заслуг незамітно.

А як робить хто лиш з мусу, заслуга буває

Не того, котрий те робить, а хто заставляє».

Написано в днях 24 – 25 січня 1910 на основі Val[erius] Max[imus] (кн. II, розд. 2, уст. 6).

Примітки

Автограф № 430, с. 421.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 418.