26. Другий гімн до Діоніса

Переклад Івана Франка

Спів сей почну про повоєм увінчаного Діоніса,

Галасу любителя, преподобного, славного сина

Зевса й Семели. його краснокосії німфи кормили,

Взявши від батька-царя, грудьми [своїми] й дбало

Виховали у ярах Ніси. Ріс він по батьковій волі

У запахущій яскині, уже до безсмертних причислен.

А як уже довели до літ юності славно богині,

Він тоді став походжать по лісних криївках [таємничих],

Лавром оздоблений або повоєм; слідом за ним бігли

Німфи, а він був вожак, а ліси від їх криків лунали.

Отак порадуйся й ти, виноградом багат, Діонісе,

Дай, аби радуючись в царство ор * ми назад повернули

Та з того царства назад, аж літ много [й щасливо] проживши.

Писано д(ня) 11 марта 1915.

Примітки

* Царство ор (годин) тут у значенні незмінного, загробного життя, до якого людські душі буцімто вертають, а направду уперве переходять по смерті. Прим. І. Ф.

…Виховали у ярах Ніси… – В оригіналі: «В ущелинах Ніси». За тлумаченням античних міфографів, Ніса – це місто в Індії, де народився бог Діоніс. Від назви цього міста він нібито одержав своє ім’я (грецьке – Діонюсос, Зевс із Ніси). В іншому гімні Діоні-сові згадується ще одна Ніса: «Є така Ніса, висока гора, вкрита гарним лісом, далеко від Фінікії, майже біля течій Нілу, поставлять там багато статуй у храмах».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 268.