6. Другий гімн до Афродіти

Переклад Івана Франка

1. Повстання Афродіти з морської піни

Світлу, золотовінчанну, прекрасную [тут] Афродіту

Я оспіваю, котрій острів Кіпр [весь] ув уділ дістався,

Морем облитий; туди сила Зефіра, вітру вогкого,

[Вільно] її принесла на валах многошумного моря

В піні м’якій.

Любо тут золотоопоясані ори

[Паню свою] прийняли й одягли в несмертельнії шати,

А на безсмертну її голову рукотворну вложили корону

Цяцьковану золоту; в продірявлені [ніжнії] вуха

Гарні вложили ковтки із перел та блискучого злота

Довкола довгої шиї й грудей сніжно-білих, [високих]

Перевили ланцюжки золоті [такі самі], як ті, що

Й ори пишаються в них з золотими гульками, коли йдуть

У хор веселих богів у [високу] палату Зевеса.

А як все тіло отак украсили в препишні оздоби,

В коло безсмертних ввели. Ті ж, побачивши, поздоровляли;

Кождий за руки стискав і бажав [собі] кождий, щоб з панни

Інкою стала й щоб він міг її у свій дім запровадить, –

Так подивляли всі стать Кітереї в вінку фіалковім.

Радуйся ти, чорноброва, солодощів повна! Даруй у тім бої

[Славну] побіду мені й оздоби мою пісню [красою],

А я про тебе не раз іще в інших піснях нагадаю.

Писано д(ня) 9 марта 1915.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с.257 – 258.