9. Гімн до Артеміди

Переклад Івана Франка

І Артеміду [тепер] похвали, музо, Стрільця сестрицю,

Діву, любовницю стріл, що зросла враз з Аполлоном.

Та коли коні від поворозника Мельта дістала,

Шпарко крізь Смірну [цілу] золотий [свій] возок перегнала

В Клар, виноградом багатий, детой срібнолукий Аполлон,

Сидячи, ждав на сестру, стріл любительку далековлучну.

Радуйся й ти, як і всі ви, богині, мойому співанню!

Але я першу тебе [оспіваю] й почну [свою] пісню,

З тебе ж почавши, [відтак] перейду і до іншого гімну.

Писано д(ня) 9 марта 1915.

Примітки

Та коли коні від поворозника Мельта дістала… – В оригіналі: «Яка запрягла собі коні [на берегах] густо зарослого очеретом Мелета». Мелет – річка в околицях міста Смірни (тепер – Ізмір).

Клар (сучасна форма – Кларос) – місто на західному узбережжі Малої Азії. Центром культу Артеміди там був Ефес із його славнозвісним храмом Артеміди Ефеської (Артемісіон).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 260.