28. Другий гімн до Афіни

Переклад Івана Франка

Спів сей почну про Палладу Афіну, пресвітлу богиню,

Блакитнооку, премудру, з невблаганним серцем, шановну

Діву, опікунку міст, многосильну Третьорожденну,

Що породив її сам провидющий Зевес зі своєї

Божеської голови всю у зброї уже войовничій,

Злотій, блискучій. Пішов святий острах по всіх несмертельних,

Що сеє виділи. Таж перед Зевсом-егідодержавцем,

Вискочивши в одну мить з голови несмертельної, [стала],

Острий стрясаючи спис. Похитнувся Олімп широчезний

З страху перед синьоокої силою, й застугоніла

Гучно довкола земля та порушилось [синєє] море,

Хвилями захлюпотавши [нараз] пурпуровими; раптом

Бухнула з моря вода, а преславний син Гіперіона

Коні свої зупинив бистроногі на довгу годину,

Поки богиня зняла з несмертельних плечей ясну зброю

[Годна] Паллада Афіна й [знов] став веселим Зевес провидющий.

Отсим-то радуйся й ти, Зевса доню егідодержавця,

А я й про тебе не раз іще в іншому співі згадаю.

Писано д(ня) 12 марта 1915.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 269.