Петиція з 23 квітня 1848 р.
Іван Франко
Назад до основного тексту книги
Ваша ексцеленціє! Зо всіх сторін нашого краю надходячі донесення о безправностях, яких допускаються органи рядові, впливають якнайнекорисніше на успособлення загалу. Події в Цуцилові і Станіславові і донесення зо всіх сторін суть нам сказівкою, до чого ті роботи змагають. Повищих подій фактами попирати (?) не будемо, бо ті були би надто численні, а відтак і припустити не можемо, щоб вашій ексцеленції яко начальникові ряду якнайдокладніше не були відомі; ограничаємось тільки на поданні конечних запобігаючих средств, без котрих годі уникнути наслідків 1846 року.
Позаяк бюрократія галицька розірвала огнива, з’єдиняючі народ з рядом, а тепер нівечить всякі змагання добре мислячих, виступаючих в обороні справи публічної, маючих на оці безпеченство осіб і власності, а передовсім впливу морального на народ, тож конечна нині річ:
1. Повидалювати якнайспішніше не тільки з урядів, але і з краю всіх урядників, котрих опінія публічна наклеймила яко підпалячів бунтів хлопських а котрих гідні віри обивателі кождого повіту поіменно назвуть і подання свої фактами попруть: відомо нам, що до такого засуду ваша ексцеленція має повну власть.
2. Жандармерія досі мала двояке призначення: поперед всього мала пильнувати безпеченства і спокою в краї, а по-друге, після об’яснень до її інструкції, печатаних в рядовій друкарні 1847 р., була тайною поліцією. В першім призначенні заступила її зовсім гвардія народова; друге її призначення зістало відкликане розказом міністра справ внутрішніх з д[ня] 28 марта, зносячим тайну поліцію. Затим конечна річ – сейчас скасувати жандармерію яко непотрібну а незгідну з духом конституційного правління. А єсли би ваша ексцеленція не мав в тім цілковитої власті, то остається тоді ще провізоричне завішення цілої інституції сейчас, бо люди, входячи в її склад, замість причинюватися до удержання порядку і безпеченства, противно суть подвижниками забурень.
3. Скликати до полків всіх урльопників, котрі в нинішніх неспокійних часах можуть бути знарядом до викликання таких самих нещасть, якими по найбільшій часті були в 1846 р.
4. Увільнення війтів від таємної, в р. 1846 виконаної присяги і відібрання від них нової присяги в присутності обивателів на конституційну форму правління, так само як від гвардії народової.
5. Позаяк досі часть урядників не дала нам ніякої поруки прив’язання до краю, а кожда проїздка урядника найшкідливіші лишає сліди, і спокійний досі народ, в потаємних з ним нарадах урядників, в дивне якесь розбурення вводить, то ми вносимо, щоби кожда чинність урядника з селянами могла бути виконана тільки в присутності двох через греміум обивателів вибраних асесорів.
Заким, отже, наші подання до найяснішого пана остаточно будуть приняті, зволить, ваша ексцеленція, наші внески увзгляднити і якнайскорше виконати; ми-бо переконані, що так як щире і одверте поступування уряду може утвердити супокій, так знов таємні ділання органів рядових, суперечні в засадами конституційними, спровадять найбільші нещастя. Єсли б ваша ексцеленція, наших справедливих внесків сейчас не вислухав, тогді, в разі забурення, ваша ексцеленція. взяв би сам на себе відвічальність перед світом і історією за невинно пролиту кров».
Документ сей дуже цікавий для оцінки цілого руху галицького в 1848 році. Страх заставив тогдішніх проводирів говорити від серця, виявити свої бажання без дипломатичних фінт, в цілій їх нескладності і неконсеквенції. З одного боку, вони руками й ногами стоять на грунті конституції, прокламують усюди «Wolność, Równość, Braterstwo!» – се була іменно девіза ради народової, а з другого боку, домагаються, щоб ціле публічне громадське життя найбільшої часті людності, селян, поставлене було під курателю їх власну.
Не говоримо вже о дивоглядній точці 4, котра домагається увільнення війтів від таємної присяги з р. 1846, хоч на існування такої присяги ціла рада народова, певно, не в силі б була дати ані одного автентичного доказу. Дальше домагається в тій петиції рада народова не більше, не менше як проскрибування тих урядників, котрі не подобаються їй і її адгерентам. В кінці просить і о скасування жандармерії, обіцюючи за те вложити поліційні обов’язки на гвардію народову.
Зате сільські урльопники суть для неї великим пострахом, і вона просить, щоби їх якнайскорше покликано до їх полків, забуваючи, що 1) урльопники зовсім не могли бути джерелом, з котрого плило невдоволення і роздразнення народу, а з їх покликанням те невдоволення далеко би не вменшилося, але противно, і 2) покликані урльопники не тільки збільшили би контингент армії, котрої місце мала прецінь з часом заступити гвардія народова, але вирвані з своїх родин перед упливом урльопу, оп’ять-таки збільшили би число невдоволених і могли би як-небудь прискорити катастрофу. Впрочім, історія того самого 1848 року показує нам довідно, що се якраз і сповнилося: при бомбардуваннях, котрі розбили пишну однодневницю-конституцію з марта і мая 1848 р. – брали участь іменно такі урльопники, яко завзяті противники конституціоналістів і революціонерів.