2. Свавільна влада Люція
Діонісій Галікарнаський
Переклад Івана Франка
А як почув себе в державі
У повній власті й повнім праві,
Вибрав із другів наймиліших,
Самих щонайнечестивіших.
Велів їм клявзи городити,
Можних в процеси уводити,
Щоб, як кровава їм примара,
Щодня грозила смертна кара.
Перші з порядку ті пропали,
Що проти нього виступали
І не хотіли того й знати,
З престолу Туллія зігнати.
Другі з черги були в провині,
Котрих підозрівав Тарквіній,
Що зміна їм не до вподоби,
А треті – багачі-нероби.
А ті, що їх тягли до суду,
Не жалували брехні й бруду,
А особливо закид бунту
Нещасних руйнував до грунту.
Чи доказ важний, чи неважний, –
Аби кле[вет]ник лиш відважний,
Посадить на підсудних лаві.
Король, суддя у власній справі.
Сей шпарко судить одному,
Бичі та прогнання другому;
Хто ж головою накладає,
Того й маєток пропадає!
Король ex re свої власті,
Бере собі дві чи три часті;
Той, хто доказував провину,
Рад, що дістане хоч частину.
Тож многі можні та маючі
Судів, як найгіршої бучі,
Боялися, бо смерть там ждала, –
Воліли з Риму дати драла.
Многі таємно пропадали,
Що надгороди собі ждали;
В власних домах чи в чистім полі
На них чигали вбійці голі.
Так у кровавую заплату
Звів він найліпшу часть сенату,
Тих поморивши, постинавши,
Інших із города прогнавши,
А на їх місце з різних кругів
Поназначав він своїх другів,
Та й тим без дозволу свойого
Рішать не допускав нічого.
Ті ж, що лишились, сенатори,
Що ще при Туллії вибори
В найвищій посадили раді,
Плебеям досі все не раді,
В зміні ж державної управи
Ждали для себе честі, й слави,
Та користей щораз новіших
З обіцянок найвимовніших
Тарквінія, що говорити
Вмів лиш, аби людей дурити, –
Тепер побачили, що й часті
Давнішої не мають власті.
Слідом плебейського народу
Свою втеряли теж свободу;
Ті сумували й банували,
В будущім більших бід ще ждали.
Було чого їм і журиться!
Тепер-бо мусили кориться, –
Будущі ж відвернуть напасті,
Нема в них ні снаги, ні власті.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 61–64 .