3. Геройство Кая Марція

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

В війську, що лишилось в полі

Біля мурів Коріолі,

Був Тіт Ларцій за гетьмана;

Він мав далі продовжати

По-старому облягати,

Почав приступи вже зрана.

Але в місті Коріолі

Наступила зміна ролі:

«Облягать себе не дать!

Спішать в поміч анціатн!

Замість напад відбивати,

Нум самі ми нападать!»

Відчинили враз всі брами

Й глітно збитими рядами

Вдарили на ворогів.

Та, мов мур, стоять римляни,

Задають їм многі рани

Та каліцтва без торгів.

Коріольців прибуває,

Натиск силу спомагає.

Римські тиснуть взад ряди,

Поки-поки поле чисте, –

Далі місце вже спадисте, –

Недалеко до біди.

Був у війську тім патрицій,

Чоловік не без амбіцій.

Марцій з роду, на ймя Кай;

Рід його не без заслуги.

Не терпів біди й наруги,

На героя ж – почекай!

Ось він, бачачи ту скруту,

Почув в собі силу люту,

З горсткою немногих став,

Наче мур, і тиск ворожий,

Мов простертий палець божий,

Зупинив і не відстав.

Раз на місці зупинивши.

Опір в напад відмінивши.

Пхнув одного, – той упав;

Пхнув другого, – тон так само,

І було одного рамо

Мов десяток наступав.

Ті, що з ним були, немногі.

Силами також не вбогі.

На його примір пішли,

І короткими мечами

Мужа в мужа між плечами.

Мов снопи, униз мели.

На їх вид ті, що втікали,

Враз відвагу відзискали,

Марцій кличе їх у бій;

Засоромлені вертають.

Хто противник – не питають,

Валять, гонять їх як стій.

Хто лиш з ними пострічався,

Із життям той попрощався, –

Аж до мурів так дійшли;

А у брамі тиск великий.

Лютий галас, зойки, крики,

Купи трупів на земли.

Марцій і його дружина,

Мов та остра оружина,

Вбив(ся] в тиск отой густий,

Пре до міста разом з ними,

Мечем сіє страх між ними, –

Не поможе й бог святий.

В місто вбіг за втікачами,

Тут же за його плечами

Й інші римські вояки;

Не поклав ніхто їм таму,

А назад замкнути браму

Вільної нема руки.

В місті вже римлян ватага,

Подвоїлась їх відвага,

І розбіглись в один мах.

Мов пожежа у соломі,

У всі вулиці знайомі,

По дворах та по домах.

І страшна різня зчинилась,

У кровавий цирк змінилась

Коріола, вчора ще

Гамірлива та щаслива, –

А сьогодні з добра дива

Вулицями кров тече.

Йшла борня ще три години,

Жінки навіть виходили

На дахи та без торгів

То цеглини, то каміння,

То домашнєє начиння

Кидали на ворогів.

Та не стало вже їх сили,

Швидко опір їх здушили

Римські руки сталеві;

Ті, що згибли, вже спокійні,

А зате раби подвійні

Ті, що в місті ще живі.

Одтрубили кінець бою.

Тут вояцтво все юрбою

Кинулося плюндрувать,

І було добра там много,

І було всім коло чого

Аж до ночі працювать.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 409 – 412.