Цензор у труднім положенні [бл. 150 р. до р. Х.]

Валерій Максім

Переклад Івана Франка

Сціпіон Африканець Молодший

Коли цензором був,

Мав пригоду, якій про подібну

Ніхто, може, й не чув.

Раз при муштрі центурій він раптом

Одного вояка,

Кая Ліцінія Сацердота,

Із ряду виклика.

«Слухай, Кай, мені відомо, що ти

Злу пригодоньку мав,

Для якоїсь поганої псоти

Урочисту присягу зламав.

Буду я проти тебе свідчити,

Як ме скаржити хто».

Та з присутніх, котрі теє чули,

Не озвався ніхто.

«В такім разі бери, Сацердоте,

Коня свого назад;

Натяк на римський звичай, що в кождого вояка, хоч би й високого начальника, оскарженого за злочин, зараз відбирали коня. – Прим. І. Франка.

І нехай введе цензорський визов

У душі твоїй лад.

Видно, два лише ми теє знаєм,

А мені не подоба в сей час

Оскаржителем бути, і свідком,

І суддею нараз».

Написано д[ня] 7 лютого 1916 р. на основі Валерія Максіма (кн. IV, розд. І, уст. 10).

Автограф № 430, с. 435.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 437.

Лист на сайт