Осел віщуном [87 р. до р. Х.]

Валерій Максім

Переклад Івана Франка

Коли Марія у Римі по Сулли указу

Сенат признав за ворога вітчини, відразу

Велів його ув’язнити, в Мінтурни завезти

І там держать під вартою – нібито для чести, –

Бачив Марій, як там ослу накидали паші,

А він, пашу зневаживши, до води аж пляше,

Зараз собі поміркував: «Отсе знак для мене!

Коли тут я зупинюся, то біда дожене».

Збіглося людей багато його рятувати, –

Мусив римський супровід зараз драла дати.

Каже Марій: «Не скривайте мене тута, люде!

Ведіть мене до води, а то лихо буде».

Прибігають до води, море коливає,

А з пристані вже останній човен відпливає.

Хоч лиш човен – віри повен, Марій ухопився.

«До Африки! Марій їде!». І стерна вчепився.

Пливе човен. Втіхи повен, Марій походжає

І на берег той Мінтурни живо поглядає;

А в Мінтурнах слуги Сулли вже дім сторожили,

Аби його в самім вході трупом положили.

Val[erius] Max[imus], [кн.] І, [розд.] 5а, [уст.] 5. 28/ХІ.

Примітки

Автограф № 430, с. 395.

Мінтурни – місто на півдні Лація.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 205 – 206.