Сенатська курія в Римі [167 р. до р. Х.]

Переклад Івана Франка

Любов до вітчини була в старих римлян

Така міцна, що літ минуло кілька сот,

А ні один сенатор про таємну

Ухвалу та про що була в сенаті мова,

Не проронив прилюдно ані слова,

Немов води набравши в рот.

Се трапилось аж Авлу Фабію Максіму,

Та й то лиш з невідомості самої,

Не з жадної інакшої вини,

Що несенатора повідомив в розмові

Про хід дебат в сенаті й при тім слові

Про виповідження пунійської війни.

Той муж був Публій Красс, з яким він на дорозі

Зустрінувся, вертаючи з села,

В той [час], як Красса там якась потреба

Із Рима на село вела,

Знав Фабій лиш, що Красс перед трьома роками

Став квестором і тую певність мав,

Що за той час, уже квестуру відслуживши,

В сенаті крісло він займав.

А тим часом застрягло Красса діло

Між цензорами, і в сенат вони

Його ще не приймили, – се вразило

Так Фабія, що сам признався до вини

І, хоч у тій вині було ніяке горе.

Дістав від консулів упімнення суворе.

Ось приклад мовчазливості сенату.

Король з Малої Азії Євмен

Дав знать сенатові, що грек Персей готує

Одну з тих часткових воєн,

Яких тоді бувало так багато.

Про той звіт короля та відповідь сенату

У Римі не дізналась ні душа,

Аж поки з Греції, на втіху всім багату,

Вість не прийшла, що вже Персей попав у страту,

Побитий [і] впакован до коша.

Сенатська курія була, та не тепер це! –

Держави вірнеє, глибоке серце!

Спасительна мовчазність окружала

Її, мов непробитая стіна.

Що перейшло через поріг палати,

Любов чи приязнь особиста,

Усе щезало тут дочиста,

Де вітчини любов тривала лиш одна.

Здавалося, що найгрімкіші вісти,

Що вуха тисячів могли би оглушить,

Тут глухнуть так, немов їх оповісти

Не може, бо не чув ні слова. Тихо, цить!

Написано д[ня] 22 січня 1916.

Примітки

Автограф № 430, с. 415 – 416.

Євмен – цар Пергама у Малій Азії, правив у 197 – 159 рр. до н. е.

Персей (212 – 166 рр. до н. є.) – македонський цар, переможений Римом у Третій Македонській війні (171 – 167 рр. до н. є).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 400 – 401.