Прозерпіна-месниця [272 р. до р. Х.]

Валерій Максім

Переклад Івана Франка

Пірра, короля Епіру,

Авантюрнее життя

Не скінчилось би так скоро,

Якби здібностям в підпору

Було путнєє знаття.

Загадавши якийсь похід,

А не маючи дрібних,

З валом своїх кровопійців

Він ну ж в човнах до локрійців,

Щоб пощупать дещо в них.

В Локрах давній храм багатий

Прозерпіни; він, завзятий,

З храму того захотів

Невідмінно собі взяти, –

Схочуть чи не схочуть дати,

Сотню-другу талантів.

Як міщани теє взнали,

Йому смирно відказали:

«Не дамо, а хоч – бери!

Скарб не наш, але богині;

Збагатишся ним ти нині,

А там далі – до пори».

Пірр лише моргнув на теє.

«Славне ж жниво золотсе!

Талантів візьму хоч п’ять.

Що за користь з них богині?

Адже ні в якій годині

Їх не зможе в мене взять.

Потрудилися щосили,

Злото в човни позносили,

До Епіру поплили.

Та по морі бурі сила

Їх носила, що носила,

Аж на дно усі пішли.

Лиш одно судно та сама

Буря кинула близ храма,

Відки золото взяли;

В тім судні лиш Пірра тіло

Й злото, що його скортіло,

В повнім складі віднайшли.

Золото знесли у храм же,

Тіло ж полишили там же,

Де на березі знайшли;

Там сустави всі й зотліли,

Кості ж довго ще біліли;

Не віддав ніхто земли.

Val[erius] Max[imus], [кн.] I, [розд.] 16, [уст.] 1.

27/ХІ 1915.

Примітки

Автограф № 430, с. 389.

Прозерпіна (Персефона) – у старогрецькій міфології володарка підземного царства, богиня проростання злаків і земної плодючості.

Епір – західна частина Греції.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 202 – 203.