Польнi брати [8 ст. до р. Х.]

Массурій Сабін

Переклад Івана Франка

(fratres arvales)

Жінка Фавстула дванадцять синів собі мала,

Лиш одного, остатнього, в полозі втеряла.

Його місце заняв Ромул, замість піти в яму, –

Стала Акка Ларенція двом братам за маму.

Ромул з Ромом ріс і виріс між її синами,

Назвав тих братів нерідних польними братами.

А як Рим він заснував і став панувати,

Всіх до себе завізвав богам честь давати.

Кілька раз вони до року по полях ходили,

Ларам, Мармарі та Марсу пісню заводили.

На них довгії одежі, а поверх волосся

Біла шапка полотняна та вінець з колосся.

Їх король держав при собі на платі достатній,

А сам Ромул був до смерті між ними остатній.

Уривок із книги Massurius Sabinus Liber Momorabilum (Fragmenta, ст. 126). Протокол колегії «польних братів» із р. 218 по Хр[исту] дійшов до нас, виписаний на кам’яній плиті, де поміщено також текст їх пісні, що виглядає ось як (кождий рядок писано три рази, а я пишу лиш раз):

Enos Lases iuuate…

neue lue rue Marma

sins incurrere in pleores…

satur fu, fere Mars,

limen sali, sta berber…

semunis alternei

aduocapit conctos…

enos Marmor iuuato!

Triumpe, triumpe, triumpe!

(M. Schanz. Geschichte der römischen Literatur, Bd. I, München, 1898, ст. 16 – 17.)

Примітки

Друкується вперше за автографом (№ 430, с. 331, без дати).

Fratres arvales – арвальські брати; колегія з 12 жерців, яка в середині травня виходила з міста і молила богів про добрий урожай.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 556.