1. Звичаї Фульвії та Лукреції

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Король Тарквіній сплодив три сини,

Секст, Тіт і Арунс звалися вони.

Найстарший, Секст, був правою рукою

Вітцевою в війні та супокою.

Король Тарквіній здавна мав ідею

Здобуть багатий городок Ардею.

Та довгий час не йшло се та й не йшло,

Бо поміж ними спору не було.

Врешті король за те вчепиться вспів:

«Ардея переховує моїх збігців».

Видав війну, насунув та й запався, –

Такого опору не сподівався.

Прийшлось місточко довго облягати,

Щоденно й нічно поносити.

Король, що не зносив палати в Римі свеї,

Проводив залюбки дні й тижні близ Ардеї.

Одного дня післав він Секста, свого сина,

В місто Коллацію, – була якась причина.

В місті Коллації він мав там свояка

Та королівського намісника.

Так само, як король, звавсь Люцієм Тарквіном.

Пізніше прозвано його вже Коллатіном.

До сього загостив Секст як до свояка,

І трапилась у них оказія така:

Коли гостилися, і їли, й напивали,

Про всяке говорить і не переставали,

Зійшла розмова їх із легкої руки,

Що роблять в Римі ось тепер обох жінки?

Секст мовив: «О, моя лягла вже в свій барліг!

Без мене, бідненька, не вийде й за поріг».

І мовить Коллатін: «Моя, мабуть, не спить, –

Без мене чи при мні у домі праць досить».

«А що якби у Рим дмухнули ми оба?

Ану ж твоя гуля? Ану ж моя слаба?»

«Що ж, – мовив Коллатін, – дмухнути, то дмухнім!

Рим близько й близько теж і твій від мого дім».

Ось перед Секстів дім приїхали, глядять, –

У спальні Фульвії нікого не видать;

Зате в дівочій шум і світло, писки й крики,

І танці, й музика, і співи, й бал великий.

Між ними Фульвія, як королева ночі,

Вискакує й кричить, огнем палають очі.

«Ну, – шепче Коллатін, – велика їй журба!

А справді, жіночка твоя слаба, слаба!»

«Не знать ще, як твоя, – відмовив прикро Секст, –

В моєї давній се, давно знайомий текст».

В Лукреції в вікні меркоче огоньок;

Сидить Лукреція посеред панянок,

Одні квасолю там чи біб перебирають,

Ті шиють, інші тчуть, а дві полотна крають.

Поцмокав Секст лишень, ні слова не сказав,

Коню в Коллацію лиш напрям показав.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с.88 –90 .