Душа – Дякувати

Іван Франко

Душа

1. Або моя душа не варт цілого книша? (Збараж)

Кожний допоминається рівної пайки. Натяк на звичай давати книші жебракам за душу покійників.

2. Або ти мене з душев купив? (Богородчани)

Говорить наймит господареві, що вимагає від нього надто щирої роботи.

3. Агу, якось ми лекше на душі стало! (Нагуєвичі)

Говорить чоловік, збувшися якогось клопоту.

4. Аж душьи в пjити забігла. (Нагуєвичі)

Жартують із такого, що чогось перелякався і тікав живо. Пор. Adalberg Dusza 6; Носович 299; Erasm 694; Гильфердинг 2127.

5. Аж у мні душі не стало. (Нагуєвичі)

Весь похолов, одубів зі страху.

6. А що у мене більше свойого, як своя душа? (Лучаківський)

Значить крім душі не маю тобі що дати.

7. Без душім-м став. (Нагуєвичі)

Помертвів, затуманів зі страху.

8. Бери тото на свою душу! (Нагуєвичі)

Значить я не хочу за це брати одвічальності на себе.

9. Бідна душа без гроша. (Тернопіль)

Говорять про бідного чоловіка, про неоплатного довжника.

10. Бог ми душу дав, а ти не маєш права відбирати. (Нагуєвичі)

Говорить чоловік, на якого інший кидається до бійки.

11. Боже, Боже, озми душу та дай здоровлє! (Орел)

Просить хворий чоловік, якому вже остогидло лежати.

12. Вже була душа на рамени. (Лучаківський)

Значить ось-ось хотіла вийти з тіла, чоловік був у небезпеці життя. Пор. Adalberg Dusza 19.

13. Взьив го на душу. (Нагуєвичі)

Значить винуватий за його смерть або за його зледащіння. Пор. Adalberg Dusza 22, де wziąć na duszę значить украсти або грабувати.

14. Він лиш Богу душу винен. (Нагуєвичі)

Значить крім цього не винен нікому нічого. Пор. Adalberg Dusza 2.

15. Возьми мні на душу! (Нагуєвичі)

Значить убий мене. Пор. Носович 377.

16. Впяв Бог душу, як в колячу грушу. (Явора)

Говорять про невродливого чоловіка, каліку, у якого все- таки людська душа. Пор. Adalberg Dusza 31.

17. Впяв Бог душу, як у пня. (Балигород)

Говорять про неповертливого, тумановатого чоловіка. Пор. Adalberg Dusza 12.

18. В чужу душу не влізеш. (Нагуєвичі)

Не збагнеш, що хто думає і чого бажає. Пор. Wander IV, Seele 33; Čelakovský, 352.

19. Все ся мине, але на душі ся звине. (Лучаківський)

Значить що чоловік нагрішить, за те й по смерті мусить покутувати.

20. Горда душа в убогім тілі. (Ількевич)

Говорять про вбогого а при тім гордого і характерного чоловіка. Пор. у Слові о полку Ігореві; Аще и вѣща душа въ друзѣ тѣлѣ; Adalberg Dusza 10.

21. Гуляй душа без кунтуша, шукай пана без жупана. (Ількевич)

Приказка взята з польського для характеристики шляхетських гулятик. Пор. Adalberg Dusza 4. [Доповнення 1910 р.] Пор. Даль ІІ, 484, 367.

22. Гуляй душа в тілі, коли кости в цілі. (Мінчакевич, Ількевич)

Чоловік повинен заховати свою веселість, поки служить здоров’я.

23. Гуляй душа, поки тепла! (Кобаки)

Такими словами запрошують старих баб до танцю.

24. Дав Біг душу, як у грушу; волів бим козу, то би молока дала. (Ількевич)

Кепкують із невродливого або тупоумного чоловіка.

24. Дай му Боже легко на души. (Великі Очі)

Приговорюють, згадуючи про покійника.

25. Дайте за душу! (Дрогобич)

Просить жебрак, значить помолюся за покійника.

26. Дай ти Боже лехкі! (Нагуєвичі)

Замість легко на душі.

27. Дай ти Боже легко на души, аби-с і дихнути не міг! (Нагуєвичі)

Прокляття, щоб ти задушився.

28. Десь у тебе душі христіянської нема. (Нагуєвичі)

Докоряють нелюдяного, немилосердного чоловіка.

29. До душі му промовив. (Нагуєвичі)

Переконав його, розжалобив, довів до сліз.

30. Душа божа, а тіло панське. (Корчин)

Так оправдували панські посіпаки в часі панщини панське право бити людей.

31. Душа в мене вступила. (Ількевич)

Значить я набрав відваги, підбадьорився.

32. Душа в п’яти втікла. (Уриче) … вже му в пjитах. (Нагуєвичі)

Кинувся на втеки з великого перестраху. [Доповнення 1910 р.] Пор. Даль І, 327; Тимошенко 5.

33. Душа в тілі, а сорочку воши з’їли. (Ількевич)

Так характеризували вбогого а веселого бурлаку. Пор. пісню:

А в козака душа в тілі,

А сорочку воші ззіли.

[Доповнення 1910 р.] Пор. Даль І, 78.

34. Душа грішит, а тіло покутує. (Крехів)

Гріх плине з душевного замислу, а за те карають тіло. Пор. Čelakovský 351; Wander IV, Seele 10. [Доповнення 1910 р.] Пор. Даль І, 212.

35. Душа до нього спати ходить. (Ількевич)

Посміхаються з такого, що має любку, з якою сходиться вночі.

36. Душа міру знає. (Коломия)

Говорить чоловік, якого припрошують їсти або пити, а він уже не хоче. Пор. Носович 300. [Доповнення 1910 р.] Пор. Даль І, 371; ІІ, 51.

37. Душа на плечи сідит. (Гнідковський)

Значить він перелякався, готов кинутися навтеки. Пор. Wander IV, Seele 70.

38. Душа не сусіда, щоби її вигнати. (Орелець)

Душа найближча чоловікові, з нею розстатися, то смерть.

39. Душі в нім нема. (Нагуєвичі)

Задеревів зі страху, не може сказати слова.

40. Душу би свою дав за нього. (Нагуєвичі)

Про щирого приятеля, що готов і вмерти за друга.

41. Душьи в нім лиш на волоску держит сі. (Нагуєвичі)

Йому вже ось-ось умирати, тяжко хворий.

42. Душьи не приймає. (Нагуєвичі)

Звиняється гість, якого просять їсти ще, а він зовсім ситий. Пор. Симони 2901.

43. Душу згубити, то гріх, але душу зробити, то не гріх. (Яремче)

Говорить веселий парубок, підмовляючи дівку на «гріх», эа який він зрештою не несе одвічальності.

44. Душу в тебе випру. (Нагуєвичі)

Значить задушу тебе.

45. Душу не завішу на грушу, бо тіло спати не буде. (Карлів)

Проситься чоловік, коли його виганяють із його хати за довги, мовляв: куди ж я подінуся?

46. За душев дай, а на гробі гуляй. (Михновець)

Якийсь молодий парубок гуляв, хоч у нього в тім році був мрець, батько чи хтось близький. Люди, бачачи, що він гуляє, мовили йому, що по мерцеві не годиться до року гуляти, а він відповів цею приказкою, значить коли зробив свій обов’язок щодо мерця і ще дав за його душу, то гуляй хоч і на гробі. (М. Зубрицький).

47. За змерзлі душеньки помоліти сі. (Нагуєвичі)

Жартують із таких, що дуже точно додержують обрядів усяких поминок за померших. У новіших часах ті обряди затрачуються через бідність селян.

48. Запродав чортови душу. (Ількевич)

Говорять про скупаря або лихваря.

49. З душі, в серцьи бим рад. (Нагуєвичі)

Чоловік заявляє щиру охоту зробити щось приємного іншому.

50. З душі ми зпало. (Нагуєвичі)

Значить позбувся клопоту, гризоти.

51. І невинна душа на шибеници висит. (Збараж)

Людський присуд буває омильний.

52. Йинча душьи і невинна нічого, а мусит витерпіти кару. (Нагуєвичі)

Говорять про арештантів, які звичайно у селян збуджують співчуття головно тим, що ану ж може цей або той між ними невинний.

53. Коменом душьи вийшла. (Нагуєвичі)

Значення не зовсім ясне; душу людську ідентифікують з димом, що виходить комином.

54. Ледво з душев утік. (Нагуєвичі)

Значить ледве живий утік.

55. Лиш єдну душу маю, тай та божа. (Ценів)

Говорить чоловік, коли від нього домагаються чогось, чого в нього нема.

56. Має го на души. (Нагуєвичі)

Значить винуватий за його біду або смерть. Пор. Wander IV, Seele 100.

57. Маєш душу, як зогнилу грушу. (Борислав)

Говорять до п’яниці або безсердечного чоловіка.

58. Мало-м душі не позбув. (Коломия)

Мало не згиб у якійсь тяжкій пригоді.

59. Мало-м душу себе не вернув. (Нагуєвичі)

Говорить чоловік, що сильно блював.

60. Моя душа чеснику не їла, то й не буде смерділа. (Войнилів)

Значить за мною в цьому ділі нема, ніякої вини.

61. На души ми камінь лежит. (Нагуєвичі)

Тяжить гризота або докори сумління. Пор. Wander IV, Seele 84.

62. На душу ми настає. (Нагуєвичі)

Наважився вбити мене, засідае на мене.

63. Не віганяй душі з тіла! (Коломия)

Проситься чоловік, якого хтось б’є.

64. Не єдна душа невинно покутує. (Березів)

Пор. вище ч. 50, 51.

65. Ніхто другому в душу не влізе. (Нагуєвичі)

Значить не збагне його думок ані бажань.

66. Отто рогата душа! (Ценів)

Значить гордий, упертий, незгідливий чоловік. Пор. Носович 299.

67. Піде душьи по руках, аж сі дідькови дістане. (Нагуєвичі)

Говорять про всяку загублену річ, яку цей мав у руках, той мав, третій мав і не знати, куди ділася, але також про здеморалізовану людину, про дівку, що скурвилася.

68. Пішла душа по руках. (Лучаківський)

Говорить про злайдачену дівчину. Пор. ч. 67. [Доповнення 1910 р.] Пор. Даль І, 199.

69. Погана душа в ладнім тілі буває. (Крехів)

Пор. Wander IV, Seele 42.

70. Положив му то Бог на душу. (Нагуєвичі)

Це він уже змалку має такі думки, його тягне до того. Пор. Wander IV Seele 81.

71. Пристав ми до душі. (Нагуєвичі)

Значить щирий, любий чоловік.

72. Рада би душа до раю, та її гріхи не пускають. (Ількевич) … коли гріхи … (Яворів)

Говорять про неосягнені, несповнимі бажаня. Пор. Adalberg Dusza 15, 28; Носович 419; Симони 2039, 2196; Wander IV, Seele 12; Čelakovský 15. [Доповнення 1910 р.] Пор. Славейков І, 315; Даль ІІ, 426.

73. Став ми над душев як кат. (Нагуєвичі)

Силує мене робити щось таке, чого я не хочу, грозить мені смертю.

74. Стала му душьи на мньирі. (Нагуєвичі)

Наситився, більше їсти або пити не хоче.

75. Тадже го на душу не возьму. (Нагуєвичі)

Значить не вб’ю його, мушу з ним заходитися.

76. Така душа у голиша, як і у вельможі. (Лучаківський)

Людська вдача скрізь однакова.

77. Таке то паноньку: як при тобі, душа в тобі, – як від тебе, душа з тебе. (Мшанець)

Значить коли я при тобі, то так тебе люблю, немов і моя душа в тобі сидить, а коли від тебе відійду, то й моя душа вертає до мене, себто забуваю тебе.

78. Так як бис ми з душі сказав. (Нагуєвичі)

До разу відгадав мою думку, сказав те, що я хотів сказати. Пор. Wander; IV, Seele 60.

79. Там і жива душьи не смердит. (Нагуєвичі)

Значить нема нікого, пусто.

80. То душьи не чоловік. (Нагуєвичі)

Значить щирий, сердечний чоловік.

81. У мене душьи не кальмуцька, того хоче, чого й людська. (Ценів)

Допоминається слуга однакової страви з господарем.

82. У него душа рогата, тяжко му сконати. (Ількевич)

Говорять про такого, що тяжко конає.

83. Честь Богу хвала, що сі душьи напхала. (Нагуєвичі)

Говорять жартливо, встаючи від обіду. Пор. 1, Господь 23.

84. Чия душьи чеснику не їла, не буде смерділа. (Нагуєвичі)

Хто не винуватий, той не буде признаватися, за ним вина не покажеться. Пор. Schleicher 168; Носович 466; Симони 1247, 1364; Erasm 441, вище 60. [Доповнення 1910 р.] Пор. Даль І, 357.

85. Чого душа захотіла? Білого тіла. (Лолин)

Говорять про дівчину, що лагодиться йти замуж.

86. Чого душа потребує: чи чиснику, чи цибулі? (Сапогів)

Жартливо питають дівчини, що прийшла до сусідської хати позичати чогось.

87. Щіслива душьи. (Нагуєвичі)

Говорять про любого покійника.

88. Щось у нього на души, як гадина в корчи. (Нагуєвичі)

Значить душа повна злості й завзяття. Пор. Wander IV, Seele 84.

89. Я йому в душу не влізу. (Нагуєвичі)

Значить я не знаю його думок та намірів.

90. Як не возмеш на душу, то не буде нічого на плечах. (Darowski)

Значить без гріха не доробишся нічого; занадто совісний чоловік не буває багачем. Пор. Adalberg Dusza 22.

91. Як піде душа по руках, то ся чортови дістане. (Ількевич, Petruszewicz)

Говорять про ледачу людину, головно про дівку, що вдалася в розпусту, пор. вище ч. 67.

[Доповнення 1910 р.] 92. Наша душа – божа воля. (Тростянець)

Вона доти в нас, доти Бог судив.

Душком

1. Душком випив. (Нагуєвичі)

За одним разом спорожнив посудину.

Душне

1. Душне ми ті тут треба. (Ясениця Сільна)

Значить доконче я потребую тебе, але також іронічно в значенні: йди геть, забирайся.

Дюк (дюг)

1. Наважив сі, як дюк на бабу. (Нагуєвичі)

Говорять про завзятого чоловіка, що конче хоче зробити іншому якусь пакість. Що значить дюк, я не міг допитатися. Ількевич пище Дюг (див. слід. число), та у Затурецького стрічаємо те саме ім’я в прокляттях: Diuk ti dušu jedol і також: Nech ho diuk vezme! – в обох «дюк» означає очевидно якогось злого демона. Чи етимологія цього слова має що спільного з нашим дюгати (польське dźgać), не беруся рішати. Пор. Záturecky 259.

2. Напер на мня, як дюг на теля. (Ількевич)

Притиснув мене, силує до якогось нелюбого мені діла. Про дюга див. попереднє ч.

Дяга

1. Набрало му дягу, що рушитися не може. (Крехів)

Дяга – болячка, але і всяка інша пакість.

Дягель

1. Хто має дягель і бедрич, той ся не боїт нич. (Косів)

Дягель, дзинтель і бедрич – рослини, в яких лікарську силу вірять гуцули тай загалом українські селяни.

Дяк

1. Вже наш дьик подьикував. (Ясениця Сільна)

Говорили по смерті старого дяка.

2. Дяк у дзвін, а дітько в клепало. (Сопів)

Про суперечку непримирених противників: один цієї, другий тієї.

3. Єдин любит дяка, другий дячиху. (Гнідковський)

У людей буває неоднаковий смак.

4. Не їсть пан дяк гусей. (Ількевич)

Значення неясне.

5. Ой дяче, дяче, г-о смердяче! (Нагуєвичі)

Жартують із нелюбого дяка.

6. Як? Я не дяк десять раз говорити; я скажу раз, але гаразд. (Ількевич)

Коли хтось не дочувши або не зрозумівши чиєїсь мови допитується: як, як?

[Доповнення 1910 р.] 7. «Дяче, дяче, їж смердяче!» – «Їшти ви, паночи, бо мені си ни хочи». (Вашківці)

Жартлива розмова між попом і дяком у формі мудрування.

Дяка

[Доповнення 1910 р.] 1. Не в дьику мені було її взьити. (Криворівня)

Не до любові прийшлася мені. Говорив чоловік про дівку, яку посватав, а пізнавши ближче покинув.

Дяківство

1. Дьаківство – вічне дідівство. (Завадів)

Так характеризував місцевий дяк своє заняття.

Дякувати

1. Богу дєкувати, а хліба де хочу. (Богородчани)

Коли когось просять їсти, а він не хоче.

2. Дякувати Богу та й міні, а господарові й господині ні. (Нагуєвичі)

Жартливо дякує піднапилий гість. Пор. Гильфердинг 3819.

3. Дякувати вам за вчерашні підпеньки! (Гнідковський)

Жартлива подяка за якусь дрібну, зайву річ.

4. Дєкувата за обід, жи сі наїв дармоїд. (Жидачів)

Говорить припадковий гість, устаючи від обіду. Пор. Носович 432.

5. Дєкувати красно, аби і твоє обросло! (Жураки)

Жартлива подяка при почастунку.

6. Дьикуй Богу, що сі на тім стало! (Нагуєвичі)

Значить могло вийти ще гірше.

7. Дьикуйти Богу, що в богачьи кобила здохла. (Пужники)

Жартлива промова, звернена до псів.

8. Дякую вам, але не за тото, що-сьте грали, але що-сьте вже перестали. (Підпечари)

Говорять кепському музикантові.

9. Не дьикуй, коли-с не дьик. (Нагуєвичі)

Звичайно при празникових гостинах дяк або інший письменний чоловік сідає з мовчазного вибору всього товариства на покуті і по докінченні обіду встає, провадить усім присутним голосно коротеньку молитву, а потім обертається до хазяїна з довшою промовою, повною цвітистих, але здавна усталених зворотів в роді: «Кілько ми тут дрібок надробили, крапок розілльили, най вам усе те Пан Біг стокротно надгородит». По скінченні тієї промови присутні повторяють: «Дякуємо, дякуємо», і вилазять із-за столу та розсідаються свободно для приятельської розмови, яка швидко переходить у спів. Брати на себе оте дякування при столі першому-ліпшому не годиться, і це початок приказки, якою втишують і в приватнім житті подяку за дізнане добро.

[Доповнення 1910 р.] 10. Дєкую за ласку, бо вже посвєтив піп паску. (Надвірна)

Відправа такому, що хоче братися до не свого діла.