Аби – Ані

Іван Франко

Аби

1. Аби по при мене, аби не в мене! (Нагуєвичі)

Отже ударити, трафити. Коли чоловік відсторонюється від якоїсь справи.

2. Аби так не знати що! (Снятин)

Доповнення: то того не зроблю.

Або – або

1. Або гой, або йой. (Нагуєвичі)

Себто: або радість, або плач. Пор. коломийку:

Як я ішов до дівчини, то-м співав, то-м гойкав,

А як ішов від дівчини, то-м плакав, то-м йойкав. (Нагуєвичі).

2. Або так, або сяк. (Ількевич)

Зазначене альтернативи в загальній формі. [Доповнення 1910 р.] Пор. Даль І, 323.

3. Або ти, або я, або дівка моя. (Нагуєвичі)

Війшла в приповідку звичайна поговірка одного чоловіка, що всюди, чи треба чи не треба, любив приплутати в розмові свою дочку.

4. Або то я що таке? (Нагуєвичі)

В значенні: хіба ж я ніщо не значу?

5. Або що, або куди. (Нагуєвичі)

Характеризує цілковиту непевність у якійсь трудній ситуації. Виразніше в старохорвському: Ние га ни куд ни камо. (Гильфердинг 1754).

Абшит

1. Абшит дістав. (Нагуєвичі)

Німецьке Abschied – відставка від військової служби. Поговірка уживалася і в ширшім значенні: відлучений, відправлений, прогнаний із якогось становища. Пор. польське Dostal abszyd niemiecki. (Adalberg Niemiec, 6).

Абшитований

1. Він уже від того абшитований. (Нагуєвичі)

Значить: відставлений, відлучений. Абшитований жовнір – вислужений.

Авраам

1. Не втнеш Аврааме Ісаака! (Завадів)

Оповідають, що в якійсь церкві була намальована «жертва Авраамова»: Ісаак клячить зв’язаний, Авраам замахнувся на нього мечем, а за його плечима ангел ухопив за меч рукою і з його уст виходять слова: «не втнеш» … Пор. Номис 5456 і т. д. Та це мотив не наш, а вандрівний, пор. Wander, 1, 14 (Abraham 4).

Агі

1. Агі на тя, пропав бис! (Климець)

Бойківське прокляття, на Підгір’ю вживане часто як пародія на бойків.

Адам

1. Адам як перший раз Єву побачив, то встав тай облизав сі, і поцілував тай обіймав сі. (Ценів)

Подають як зразок проповіді давніх попів, що любили розмальовувати біблійні історії локальним колоритом і апокрифічними, інколи дуже натуралістичними деталями.

2. Адам з неба падав: як летів, то п-дів, як упав, то сі вс-в. (Завадів)

Прозивають і дразнять хлопця, що зветься Адам.

3. Було ся не облизувати, Адаме! (Гнідковський)

Очевидний натяк на приповідку Адам 1; уживається жартуючи, коли чоловік потерпить через жіночу спокусу. Пор. Wander, I, 26. (Adam 1, 2, 4).

4. Від Адама-Єви починає. (Нагуєвичі)

Коли хто широко балакає про непотрібні і загально звісні речі і заходить дуже здалека. Пор. Adalberg Adam, 12; Záturecky V. 262; Wander I, 27 (Adam 29).

Адвокат

1. Адукат готовому дивит си. (Жаб’є)

Себто адвокат дивиться лише на готові гроші, які дав йому клієнт, не дбаючи, чи справа добра, чи ні.

2. Адукат, то такий пан, що помагає брехати. (Кути)

Адвокатське ремесло загалом не користується симпатією в народі; про це свідчать такі епітети, як «брехунець», «лупій» і т. і.

3. Наймити адуката. (Жовква)

Звичайний вислів замість: віддати якусь справу адвокатові.

4. Найму я си адуката, він ще й не так потрафит брехати. (Коломия)

Пор. увагу до Адвокат, 2.

5. Не оббирай сі мені за адуката! (Нагуєвичі)

Коли хтось непрошений і до того ще незручно береться боронити другого.

6. Тебе хто тут за адуката приставив? (Нагуєвичі)

Коли хто мішався не в своє діло, або боронить когось без потреби.

[Доповнення 1910 р.] 7. Адвокат і вовк то си братє. (Вовчинець)

Злобна увага про здирливість адвокатів.

Адиной

1. Борухате Адиной: штири жиди, єден гой. (Нагуєвичі)

Початок жидівської молитви: Boruch atu Adojnoj (Господи помилуй нас), повернений у насміх над жидами, що чотири йдуть на одного християнина і ще просять Божої помочі. Та сама жидівська фраза в іншім зв’язку у білорусів: Борухату дунаю, кобылки не маю (Носович 263). Носович поясняв: «говорять в насмішку дремлющему» – пояснення якесь несуразне, бо ж текст сам ясний.

Аз

1. Аз, буки, віде – в золоті їде. (Кобаки)

Висловлено думку, що наука доводить до панування. «Аз, буки, віде» – перші букви кирильської азбуки, перший початок науки. До тих букв інша приказка див. Номис, 6066 – 6068. У староруському «аз да буки» в значенні умілості читання, а далі загалом у значенні мудрості, в приповідці «Аз да буки избавит ли от муки?» (Симони 21) – очевидно подиктований аскетичним поглядом, ворожим світовій мудрості. В іншій, московській приповідці «Аз, буки, веди страшит что медведи» (Симони 71) висловлений той страх перед шкільною наукою, про який згадує вже перша руська літопись. Думка про те, що наука доводить до багатства, подібно як у нашій приповідці, висловлювалась уже старими єгиптянами, див. Ermann, Aegypten und aegyptisches Leben im Alterthum 721.

2. Аз – до комори вляз; буки – набрав міх муки; віде – із комори їде. (Іваниківка)

Давні школярі-бурсаки дуже часто змушені бували голодом до крадіжки віктуалів. Мусило бути якесь оповідання, з якого повстала оця поговірка: школярі в школі твердять азбуку, а пошкодований рівночасно виводить свої жалі перед учителем.

Азбука

1. Бийте, бийте по азбуці! (Нагуєвичі)

Жартівливо, коли хтось замазує сліди свого лихого вчинку. Ця приповідка мала повстати ось із якої нагоди. Один багач купив залізний плуг, та боячися, щоб йому не вкрали його, велів ковалеві на леміші вибити азбуку. По кількох днях сам коваль украв той леміш, щоб зробити з нього сокиру. Він зараз усадив його в огонь. Тільки що залізо розпеклося і коваль поклав його на ковадло, аж тут іде багач-властивець, шукаючи своєї згуби. Коваль хапає молот і кричить своїм челядникам: «Бийте, бийте по азбуці!» щоб затерти знак на краденім леміші.

2. Приложися до азбуки, будут повні кишені і руки. (Кобаки)

Наука доводить до достатку, пор. Аз. 1.

Ай-вай

1. Ай вай, борухай, моє дочки не рухай! Моє дочки Катерички, біле лички, чорне п-ки. (Нагуєвичі)

Ай вай – з німецько-жидівського жаргону: au weh! (ой болить) – звичайний жидівський окрик. Приказки уживають і в інших випадках, приміром сими словами насміхається парубок з дівки, коли вона зачеплена починає кричати або лаятись.

2. Ай вай мір, богато жовнір: горівки п’ют, грошей не дают! (Лучаківський)

Нарікання якогось жида-корчмаря. Уживався і в загальнішім значенні, жартливо, приміром коли в хату йде багато гостей.

Але

1. Але – ззїдж г-о мале! (Нагуєвичі)

Ця поговірка належить до ряду так званих «мудрувань», яких приміри див. у покажчику під словом «мудрування». «Змудрувати кого» значить сказати якесь речення, звичайно цинічного характеру, але конечно до рими з останнім словом, на якому перший скінчив свою бесіду. Дуже часто піддається несвідущому таке слово, на яке мається вже готове «мудрування», приміром «скажи: мотика». Хто не знає, до чого воно йдеться, каже: «мотика», – а на це перший зараз додає: «Матя ти велика». Іноді ставиться питання таке, що так чи сяк на нього б повинна бути відповідь така, що надається до «змудрування», приміром «Чи змудрую я тебе?» Чи запитаний відповість: «змудруєш», чи «не змудруєш» – усе одно він почув «до прикладу»: «Пса в г-ю поцюлюєш». Розуміється, що ця гра дотепу може забавляти тільки дітей 5 – 10 літніх. Я чував такі «мудрування» тільки в двох сусідніх селах Нагуєвичах і Ясениці Сільній Дрогобицького повіту і там записана й моя колекційка. Приклади таких самих язикових штучок знаходимо також у Номиса 14144, 14153 – 4, 14159 – 60, 14163.

2. Нема нікого без «але» свого. (Гнідковський) … без «але». (Petruszewicz) … нічого без … (Мінчакевич)

Значить нема нікого без хиби. Пор. Номис 2447; Adalberg Ale; Záturecky XII, 646; Wander I, 10 (Aber 33).

[Доповнення 1910 р.] 3. «Але?» – «Бігме»! (Нежухів)

Але тут у значенні: «чи правда?»

Альмужна

1. Яка альмужна, такий і «отче наш». (Нагуєвичі)

Який дар, така подяка. Альмужна, з німецького Almosen, а це з грецького έλεμοσύνη – милосердя. Пор. старохорватське: За малу задушбину мало и отчейнаша. (Гильфердинг 583).

[Доповнення 1910 р.] 2. Що то міні з альмужна, що випала курці з гузна! (Ожидів)

Кепкує жебрак, коли господиня за милостиню дасть йому яйце.

Америка

1. Гамерика на циганстві стоїт. (Збараж)

Такий погляд висловляв один емігрант, що був у Бразилії і відтам вернувся жебраком.

Американський

[Доповнення 1910 р.] 1. Ви в гамериканських черевиках. (Ю. Кміт)

По черевиках бойки пізнають чоловіка, що був у Америці.

Амінь

1. Амінь, Духу святий! (Нагуєвичі)

Сими словами, що формально беручи не мають ніякого значення, характеризується ситуація, коли всі способи випробувані і ніщо не може помогти. Значить: усьому кінець, усе пропало. Слова виглядають як вирвана фраза з якоїсь молитви. В вірші Устияновича «» ця поговірка ужита в трохи відмінній формі:

Розступись земле, Духу святий амінь:

Щезла дитина, як у воді камінь.

2. Та ще ти не амінь. (Нагуєвичі)

Значить ще не кінець, ще не гинеш. Пор. Adalberg Amen 1; Záturecky XII, 489.

3. Як амінь у пацьири, так ті тото не мине. (Нагуєвичі)

«Пацьир» – із латинського «pater» – перше слово молитви Pater noster, яка кінчиться словом «амінь». Приповідкою висловлено неминучість якогось наслідка, бо молитви так само як із пісні, слова не викидають, і хто говорить сю молитву, мусить сказати й амінь. Пор. Adalberg Amen 2; Wander I, 68 (Amen 2).

Ангел

1. Був би ангел, коби не роги. (Комарно)

Роги – атрибут чорта. Приповідка про людей на вид добрих та чесних, а в грунті зіпсованих і підлих. Пор. польське «anioł z rogami». Adalberg Anioł 2; Záturecky VІII, 685.

[Доповнення 1910 р.] 2. Аби мене ангели до неба взєли, як я що ваше взєв. (Іванівці Ж.)

Жартливо заклинає себе такий, що взяв у іншого.

Ангельський

1. Ангельським голосом говорит. (Стрий)

Промовляє до серця, лагідно, щиро.

Андрей

1. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. (Ількевич)

Довгий ряд прикладок, прив’язаних до найпопулярніших у нас імен хресних (див. покажчик під « Імена») характеризує те замилування до складного, дотепного слова, яким визначався наш народ. У тих прикладках декуди видно їдку сатиру (як ось зараз у отій першій), декуди більше невинний жарт, та не раз не видно нічого крім наміру – посмішити веселу компанію коштом чийогось імені. Пор. Номис, 2837.

2. Куме Андрею, не будьте свинею. (Нагуєвичі)

Коротша і загальніше уживана форма попередньої прикладки. Ідент. Номис, 2837.

3. Отче Андрею, бери кирею, йди прав парастас! (Яворів)

Підхоплено мабуть ненавмисно сказану прикладку якоїсь старосвітської попаді, що командувала своїм мужем. В якім значенні уживається поговірка тепер – не знаю.

Андрій св.

1. Андрію, Андрію, на тобі колопні сію! Дай ми Боже знати з ким буду брати. (Нагуєвичі)

На святого Андрія (30 падолиста) ворожать дівчата між іншим також сіючи коноплі і промовляючи цю формулу. Див. Номис. 262; Петрушевич, 81; Етнографічний збірник V, 203. Св. Андрій дає дівчині побачити в ночі її любчика, див. Bartoš 7. До слова «колопні» завважу, що це народно-етимологічна форма замість коноплі, з латинського canabis, первісно з вавілонського ku-ni-bu – як бачимо, одна з найстарших культурних ростин (див. Е. Stucken, Astralmythen І, 5).

2. Андрію, лен на тя сію: дай ми Боже знати, з ким тя буду брати. (Мшанець)

Закінчення мабуть хибне: тя замість го, тобто лен. Див. М. Зубрицький, Народний календарь (Матеріали до українсько-руської етнології III, 51). Сіяння льону як спосіб приворожити жениха, щоб явився у сні, див. Engelien-Lahn, 239.

[Доповнення 1910 р.] 3. Андрію, Андрію, коноплі сію, димков волочу, гваут, віддавати сі хочу. (Жидачів)

Промовляє дівка вечором на святого Андрія.

Андрух

1. Андрух – бодай оглух! (Крехів)

Здається, говорять без наміру прокляття, а так тільки, як мудрування.

2. Андрух, пампух, наливай-кишки, як сунь так сунь пироги з миски. (Вороблевичі)

Поговірка на якогось Андруха ненажеру.

3. Зійшлися два Андрухи, єден темний, другий глухий. (Гнідковський) … сліпий. (Дрогобич)

Приповідка перекладена з польського, що вказує невідповідний руській мові акцент останнього слова «глухий». Уживається, коли два нездари беруться разом до якогось діла. Пор. Adalberg Andrzej 3.

[Доповнення 1910 р.] 4. Андрух пудер кожух. (Комарно)

Дразнення в формі мудрування.

Андрушко

1. Андрушку, будеш їсти юшку, а я мясце, бо мене дитина ссе. (Ількевич)

Говорила якась жінка чоловікові, даючи йому їсти гірше, а собі ліпше. Пор. Номис, 12. 000.

2. Грів Бог Андрушка і без того кожушка. (Гнідковський)

Значить і без того не пропаду, як не пропав досі; ремонстрація, коли хтось дає другому пізнати, що робить йому велику ласку. Варіант Номис, 5289.

3. З нашого Андрушка ні м’ясо ні юшка. (Нагуєвичі)

Значить, він не здалий ні до чого.

4. Обійде ся Андрушка без того окрушка. (Ількевич)

Відміна приповідки Андрушко 2, значення те саме. Пор. Номис 5289.

Ані-ані (Ні-ні)

1. Ані бе, ані ме не знав. (Ількевич) … ані ме. (Petruszewicz) Ні бе, ні ме. (Lewicki)

Чи «бе» значить другу букву латинського абецадла, а «ме» одну з дальших, чи може одно овечий, а друге козячий голос, яких хтось не вміє розрізнити, в усякім разі поговірка характеризує грунтовного тупицю. Див. Номис 6059. Носович с. 381 пояснює цю саму приповідку як характеристику крайньої бідності, мовляв, не має або не лишив по собі ані вівці ані корови. Пор. старохорватське: Не умиє ни бу, ни му (Гильфердинг 1919). [Доповнення 1910 р.] Пор. Liblinský 195.

2. Ані дзень, ані кукуріку. (Ількевич)

Не добудеш із нього ніякого слова, ніякого звука; чоловік неговіркий, або гнівний та сердитий, або глупий.

3. Ані мру-мру! (Гнідковський) Ані мур-мур! (Нагуєвичі)

Наказ мовчати, бути зовсім тихо. Чи те «мур-мур» не пішло з латинського murmurare, воркотіти?

4. Ані наш, ані ваш. (Ількевич) Ні … ні … (Петрушевич)

Чоловік байдужий, нерішучий, що ніколи не знає, куди пристати. Інше пояснення до тієї самої приповідки, вживаної у білорусів, дає Носович 384.

5. Ані нашим, ані вашим. (Нагуєвичі)

Отже не буде користі з якоїсь речі, бо вона дісталася в треті руки; пор. Носович с. 384.

6. Ані пари з рота не пустив. (Нагуєвичі)

Значить не обізвався ані словом.

7. З того ні вари ні пари. (Літна)

Значить, ніякого хісна.

8. Най не буде ні тобі ні мені. (Нагуєвичі)

Про злого, завидющого чоловіка, що волить знищити якусь річ, ніж аби інший мав користати з неї.

9. Ні вони мі, ні нас-у ти. (Нагуєвичі)

Отже не скаже. Коли хтось угнівається на другого і не вітається з ним.

10. Ні відси ні відти. (Коломия)

Говорять про несподівану появу, про яку не знати, відки прийшла або якої мотиви тяжко зрозуміти, приміром ні відси ні відти наскочив на мене. Пор. Носович 384.

11. Ні за ним, ні перед ним. (Лучаківський)

Про неробу, що за ним не видно сліду праці, а перед ним не видно ніякої мети, яку б він поклав собі.

12. Ні за сесе, ні за тото. (Лолин)

Значить задарма, без причини, пор. Носович 383.

13. Ні за що, ні про що. (Нагуєвичі)

Без причини, приміром побили, поганьбили. Пор. Носович 383.

14. Ні зрідло, ні згусло. (Гнідковський) Ні зрідне, ні згусне. (Нагуєвичі)

Отже від того мені … Себто: це не змінило мого положеня, не зашкодило, але й не помогло.

15. Ні нам, ні вам. (Нагуєвичі)

Говорять про щось невдале, попсоване. Пор. Номис 3008, 4826; Носович с. 383.

16. Ні на нім, ні перед ним. (Нагуєвичі)

Коли хтось їсть, а при тім виглядає лихо, так що ані на нім, тобто на його тілі не видно поправи, ні перед ним не видно тієї страви, яку він з’їдає.

17. Ні се, ні те. (Ількевич) Ні сьо, ні то. (Lewicki)

Згірдно, в значенні: ледащо, безхарактерний, маловартий чоловік або непотрібна річ. Пор. Номис 6378, 7658.

18. Ні соб, ні цабе. (Нагуєвичі)

Себто: ні вправо, ні вліво. Соб кличеться тільки на воли; значить «до себе», себто наліво, до погонича, який веде правою рукою за воловід «підручного» вола. Чи «цабе» (чув я також форми: «цаба» (відси «цабанити»), «цобе» і «цебе») буде скорочене «від себе», як звичайно толкують, – не смію твердити. Значення приповідки: з ним не порадиш, його не повернеш ні вправо ні вліво, бо впертий і непослушний.

19. Ні сяк, ні так. (Ількевич)

Значеня двояке: 1) із двох альтернатив ані одна не підходить, пор. німецьке weder so noch so, і 2) альтернативи нема, а тільки загалом характеризується невдачу. Пор. Номис 7657; Стефаник, Дорога, с. 39. Пішла моя Настя ні сяк ні так.

20. Ні сюд, ні туд. (Ількевич) Ні сюди, ні туди. (Нагуєвичі) Ні суда, ні туда. (Снятин)

Положення безвихідне, клопіт. Пор. Номис 3115 (Ні в сюд, ні в туд, а все прибудь) і 7655; білоруське у Носович с. 385 і його відмінне пояснення про неподатливий характер, якого годі повернути, або про дівку, яку обминають сватачі. [Доповнення 1910 р.] Пор. Даль І, 240.

21. Ні цюр, ні кап. (Лучаківський)

Говорять про скупого або про бідного, який не те що не дасть щедро, але не любить або не може дати й дрібки.