Жаба – Ждати

Іван Франко

Жаба

1. А жаба ти на язиці! (Збараж)

Жабою називають боляк на язиці. Тут прокляття: щоб тобі зробився боляк на язиці, щоб ти замовк.

2. Вилізла жаба на лім, тай каже, що її дім. (Лучаківський)

Про влізливого приблуду, що де-будь присусідиться і хоче старшувати.

3. Дує ся жаба, аби була як віл. (Крехів)

Говорять про чиїсь неоправдані претензії. Пор. Wander І, Frosch 10.

4. Жаба скік у воду, а заєць каже: Слава тобі Господи, ще сі й мене хтось боїт. (Нагуєвичі)

Кепкують із боягуза. Натяк на байку про зайця, який з розпуки, що ніхто в світі його не боїться, пішов топитися в ріці і був урятований жабою.

5. Жаба і на вола рот роззявляє. (Гнідковський)

Безсоромна людина лає і зневажає й найліпшого чоловіка. Пор. Adalberg Żaba 9; Wander I, Frosch 54.

6. Жаба му цицьки дасть. (Вікно)

Він утоне в болоті.

7. Жени жабу дорогов, а вна все в болото лізе. (Дидьова)

Говорять про злобного, впертого чоловіка, що не послухає доброї ради, а все повертає на зло. Пор. Wander І, Frosch 69.

8. Жьиби курчьит – слота буде. (Нагуєвичі)

Господарське віщування. Пор. Adalberg Żaba 2; Wander I, Frosch 65.

9. І жаба риба, бо в воді сидить. (Ількевич)

Жартують із рибака, що замість риби вловить жабу.

10. І тебе, жьибо, підкувати? (Нагуєвичі)

Відповідь на неоправдані претензії нікчемного чоловіка. Утворено на підставі байки про жабу, що бачачи, як кують коня, простягла й свою лапку та просила: підкуйте й мене. Пор. далі Кінь; Adalberg Żaba 12; Wander І, 58.

11. Кому жаба голову зірве, тому й кріль не наложит. (Дидьова)

Знівечити чоловіка може всяка погань, але направити зло нема тієї сили.

12. Най жаба голову здійме, то й царь не поставить. (Ількевич)

Пошкодити, зруйнувати чоловіка може й найнікчемніша сила, але направити лихо не може. Пор. попереднє ч.

13. Не рада жаба, що вилізла на стебло, та ще ворчит. (Гнідковський)

Це кажуть про відоме ворчання жаб на провесні, коли вони ще не можуть квакати.

14. Пнет ся, як жаба до гусяти. (Теребовля)

Про влізливого чоловіка, що ставиться до сварки.

15. Пре ся, як жаба до коня. (Терло)

Іде безоглядно до нерівної боротьби.

16. Роззявляє губу жаба на вола, але го не з’їсть. (Ількевич)

Даремна погроза, коли нема сили до її сповнення. Пор. Wander І, Frosch 9. [Доповнення 1910 р.] Пор. Славейков І, 283.

17. Хто жьибу забє, тому мати умре. (Ясениця Сільна)

Таке загальне вірування серед селянських дітей.

18. Як жаба вуха від’їсть, то й кріль не поможе. (Богородчани)

І найменша власть може чоловіка вбити, а тоді вже і найвища того не направить. Пор. ч. 11 і 12.

19. Як жабу тя розтопчу. (Крехів) … розтолочу. (Нагуєвичі)

Погроза слабосилому та малорослому, що береться до сварки або до бійки.

[Доповнення 1910 р.] 20. Не бий жаби, бо ти мама вмре. (Вербовець)

Пор. т. ІІ, Жаба 17.

[Доповнення 1910 р.] 21. Не встигла жаба вилізти на беріг, вже квакайи. (Вербовець)

Кепкують із чоловіка, що хвалиться всякою дрібницею.

Жабє

1. Понад Жьибє нема села. (Жабє)

Говорять гуцули. Жабє, піднесене тепер до ряду місточок (має суд, почту) лежить над Черемошем і розкинулося на просторі 12 миль квадр.

Жабокруки

1. Пішов на Жабокруки. (Коломия)

Пішов поганою дорогою, на болота, де жаби крукають. Та є також село .

Жабуринє

1. Тьигне сі як жьиберина. (Нагуєвичі)

Говорять про щось погане та нестерпне. Жабича ікра позліплювана слизистими нитками.

Жаб’ячий

1. Утік на жабячий скік. (Вікно)

Значить не далеко втік, швидко знайшли.

Жадати

[Доповнення 1910 р.] 1. Хто багато жадає мало дістає. (Нагуєвичі)

Жадання чоловіка дуже чато неоправдані. Пор. Giusti 21.

Жадіти

1. Жьидит кусника хліба. (Нагуєвичі)

Значить живе голодуючи.

2. Мені хліба жадіти, як меш дурно сидіти. (Снятин)

Говорять лінивому.

Жайворонок

1. Жайворонок співат на яр: «Бийме ся, Боже, котрий котрого зможе!» Але крила го зболят і він паде до землі і повідат: «Хпаў мі кьий, кьий!» (Радозина)

Отак приказують, чуючи навесні жайворонкові трелі.

Жалива

1. І межи жаливою рожа росте гожа. (Гнідковський)

І з поганих обставин виростає не раз добра і гарна людина.

2. Куди жяливі до чічки! (Лолин)

Куди недотепному, злосливому та шкідливому до доброго чоловіка.

Жалість

1. Жалість під серце підступає. (Снятин)

Говорив чоловік, оповівши свої помічення про громадське життя.

Жалувати

1. Жалує го як вовк вівці. (Уриче)

І жалуючи з’їдає. Про фарисея, що нібито жалуючи губить чоловіка.

2. Жалує за вчорашним дньом і за торічним снігом. (Батятичі)

Жалує чогось пустого, минулого.

3. Жалує лижки води. (Коломия) … страви. (Нагуєвичі)

Говорять яро скупого. Пор. Adalberg, Żałować 4.

4. Не жалуй, жінко, що пю; пожалуєш, як умру. (Снятин)

Говорить п’яниця до своєї жінки. Пор. Славейков I, 171, а також пісню:

Ой не жалуй, моя мила,

Що я пю,

Тогди будеш жалувати,

Як я вмру.

5. Не жалуй того, що ся не верне. (Лучаківський)

Прастарий афоризм, висловлений іще в Варлаамовій притчі про пташника і зловленого пташка.

6. Не мав бим чого жьилувати, та тебе! (Нагуєвичі)

Жартливо говорить парубок до дівки, закоханої в нім.

7. Чого жалуєш козі ліса? Най їсть. (Ількевич)

Не жалуй нікому того, що для нього зовсім природне і близьке.

Жаль

1. Від жалю аж сі гне до долу. (Коломия)

Дуже сумує.

2. Від жалю ми серце пукає. (Нагуєвичі) … сі крає. (Завадів)

Дуже жалую, що мало не гину.

3. Добрі не загину з жалю. (Королик Волоський – Верхратський, Про говор галицьких лемків)

«Добрі» тут у значенні: ледве, мало – лемківська фраза. В аналогічнім значенні уживалося в староруськім слово «благо» або «болозѣ», а в гуцульськім уживається «боле».

4. Жаль ваги не має. (Крехів)

З жалю чоловік відважиться на таке, на щоб інакше не зважився. Пор. Adalberg Żal 5. [Доповнення 1910 р.] Пор. Носович с. 301; Славейков І, 170. [У поезії Лесі Українки (1901 р.) маємо загадковий афоризм: «Бо жаль ваги не має, так, як смерть!» – М. Ж., 14.04.2021 р.]

5. Жаль мене взяв великий. (Богородчани)

Жаль мені стало.

6. Жаль ми, що й світа не бачу. (Голобутів)

Тобто: за сльозами.

7. Жаль му сі зробило. (Нагуєвичі)

Почав жалувати.

8. Жаль на мене насів. (Станіславів)

Чоловік у жалю чує себе безсильним, пригнобленим.

9. Жаль ся Боже! (Гнідковський)

Це найзвичайніший вислів жалю по якійсь утраті.

10. Жаль ся Боже ходу до поганого роду! (Збараж)

Не варто трудитися і піддержувати з ним зносини.

11. Жаль уваги не має. (Гнідковський) … ваги … (Нагуєвичі)

В жалю чоловік не розважить добре мотиви й наслідки і зробить не раз таке, чого б не зробив по холодній розвазі. [Пор. ч. 4 – М. Ж., 14.04.2021 р.]

12. З жьилю аж умліває. (Нагуєвичі)

Говорять про жінку, що дуже жалує за покійником.

13. Маю жаль до тебе. (Крехів)

Почуваю, що ти мене скривдив.

14. Най ми жьилю не буде. (Нагуєвичі)

Тобто: не говори про це, не згадуй.

15. Най ти жаль серце скрушит. (Голобутів)

Щоб тобі жаль зробилося, щоб ти помилував мене.

16. Не жаль дуріти, коли приступає. (Яворів)

Коли б засоби і нагода й настрій, то можна й позволити собі на невеличкий вибрик.

17. Не жаль мині, що кобила здохла, але хто дав псам знати? (Теребовля)

Наївне зачудування чоловіка, до якого на стерво здохлої кобили зараз збіглися пси з усього села. Так характеризують усяке зачудування з несподіванки, зрештою зовсім природної.

18. Не жаль плакати, коли є за чим. (Ількевич)

За всяким ледащом плакати не варто.

19. Не жаль утопитися в чистій воді. (Ількевич) … утонути … (Залісє) … ся втонути на … (Petruszewicz) … ся втопити в чисті … (Мінчакевич)

Можна й потерпіти за чисте, праведне діло, віддати за нього й життя.

20. Не жьиль бя ми воза, коби дівка гожа. (Коломия)

Говорив парубок, що задивившися на дівчину поламав воза, а потім придивившися їй переконався, що погана.

21. Не жьиль і вкрасти, як до масти. (Нагуєвичі)

Говорить аматор коней, у якім затліває іскра конокрада на вид гарної і дібраної пари коней.

22. Не жьиль і голову зломити, коли з доброго коньи. (Нагуєвичі)

Не жаль і потерпіти в добрій, гоноровій справі.

23. Не завдавай серцю жалю! (Нагуєвичі)

Не пригадуй сумну подію.

24. Пізний жаль не поможе. (Крехів)

Було пожалувати тоді, як це могло на щось придатися, Пор. Adalberg Żal 9, 10.

25. Як хто жьиль виложит на верха, то му лекше. (Голешів)

Загальна психологічна обсервація.

[Доповнення 1910 р.] 26. Всього мині жаль: свого віку, свого здоровля. (Ю. Кміт)

Говорить старий немічний чоловік.

Жандарм

1. Нидобрий як шандар. (Львів)

Жандар з обов’язку своєї служби мусить надавати собі вид строгого і навіть сердитого чоловіка.

Жандарський

1. Жандарська служба, то собача служба. (Ценів)

Бо жандарм усе мусить слідити та гонити за злочинцями.

Жарт

1. Без жарту вам кажу! (Нагуєвичі)

Запевняв чоловік, іноді таки жартуючи.

2. Він мене на жарти підіймає. (Дуліби)

Кпить собі з мене, легковажить мене.

3. Він на жарт украв, а вони на правду бют. (Ценів)

Отже й б’ють за такий жарт. Кожний жарт має свої границі.

4. Жарт жартом, а правди не сховаєш. (Ценів) … а правда правдов. (Коломия)

Коли хто хоче жартами викпитися від признання правди.

5. Жарт жартом, а хвіст на бік. (Гнідковський) … фіст … (Kolberg Pokucie)

Значить не підходь занадто, не мішайся в мої діла. Поляк додає: a ser w torbie, Adalberg Żart 23.

6. Жерт жертом, а сокирка пропала. (Нагуєвичі)

З такою приказкою пристають до чоловіка, що зробив з жарту якусь пакість.

7. З жарту й до правди доходит. (Нагуєвичі)

Починають жартуючи, приміром парубок з дівчиною, а кінчиться іноді дуже сумною правдою. Пор. Adalberg Żart 2; Wander IV, Scherz 3.

8. З жарту тай правду сказав. (Завадів)

Сказав правду переносним, жартливим способом або нехотячи. Пор. Adalberg Żart 14, 16.

9. З жертів і до плачу доходит. (Нагуєвичі)

Це буває дуже часто, коли діти гуляючи раптом порозплакуються.

10. З Паном Богом жертів нема. (Нагуєвичі)

З ним не можна поступати легкодушно.

11. І в жарті треба міру знати. (Ценів)

Бувають такі речі, що не уходять за жарт.

12. Лиш би все на жарти брав. (Сороки)

Не любить говорити навправці, а все жартами.

13. Не треба жарту за правду брати. (Куник)

Уговкують чоловіка, що сердиться за жарт. Пор. Adalberg Żart 18.

14. Не чьис на жерти, як близько смерти. (Нагуєвичі)

Тоді чоловікові відходить усяка охота до жартів.

15. Ну, але тепер жерт на бік! (Ценів)

Значить переходимо до поважної розмови. Пор. Adalberg Żart 19.

16. Та бо ти, Боже, жарту не знаєш! (Коломия)

Чоловік ніби з жарту зробив щось погане і тут йото постигає кара, і він оправдується перед Богом, що це був жарт.

17. Тобі до жертів, а міні сі плакати хоче. (Нагуєвичі)

Випрошується чоловік від невчасних жартів. Пор. Adalberg Żart 8.

18. То вже не жарти. (Дрогобич)

Значить це вже занадто грубо, або: це важна справа, якої не можна легковажити.

19. То за жарт не уходит. (Тернопіль)

Поняття жарту має свої конвенціональні межі, поза якими жарт робиться грубістю або збитком.

20. Хто жартів не знає, най ся до хати сховає. (Лучаківський) … десь … (Нагуєвичі)

Значить нехай не мішається до товариського життя.

21. Що ті сі за жерти берут? (Нагуєвичі)

Говорять такому, що не в пору і не до місця починає жартувати.

22. Який же бо ти, ані раз жерту не знаєш! (Нагуєвичі)

Я жартував, а ти береш це за правдиву образу. Пор. ч. 15.

23. Я на жарт сказав, а він за правду взяв. (Крехів)

Значить він кепсько зрозумів мене. Пор. Adalberg Żart 18.

24. Я таких жертів не любю. (Нагуєвичі)

Говорить жінка чоловікові, що робить їй нескромні пропозиції.

[Доповнення 1910 р.] 25. Тобі всегда жарти, а мені не до сміху. (Ізби)

Говорить поважний чоловік жартунові.

Жартувати

1. А ни жартуй з Богом! (Пужники)

Остерігають легкомисного чоловіка.

2. Бодай жартувати, а не хорувати. (Ількевич) Дай Боже … щоби йно не … (Лучаківський)

Говорять, коли хтось жартує. Пор. Adalberg Żartować 8.

3. Бодай жертувати, а свій розум мати! (Унятичі)

Значить не посувати жарту занадто далеко.

4. Дай Боже жартувати, коби не хорувати. (Глещава)

Говорять жартуючи, та все остерігаються сказати щось в недобрий час.

5. Дай нам Боже в добрий час жартувати, а в лихий мовчати. (Красноїлля)

Віра в добрі і лихі часи; в лихий час зажартуєш і спровокуєш лихо.

6. Жартуй, але так, аби-с не плакав! (Нагуєвичі)

Остерігають надто смілого жартуна.

7. Жартуй гладущик, поки ухо не урвеся. (Ількевич)

Остерігають смілого і самозапевненого чоловіка, щоб не надто жартував, а то може спіткати йото лихо.

8. Жартуй, жартуй, потім будеш плакати. (Ценів)

Остерігають жартуна, щоб не посувався занадто далеко.

9. Жертуй здоров, коли ти сі хоче! (Нагуєвичі)

Я не бороню, хоч мені не до жартів. Пор. Adalberg Żartować 7.

10. Жертуймо, поки-смо здорові. (Нагуєвичі)

Хворому, нещасному чоловікові не до жартів.

11. Нема що з паном Богом жиртувати. (Миколаїв над Дністром)

Поняття Бога занадто серйозне, щоб його брати на жарт.

12. Не треба з тим жартувати, що болить. (Ількевич)

Це перша і основна границя, до якої допускається жарт у товариськім житті. У поляків: со śmierdzi, со szkodzi і со boli, Adalberg Żartować 4.

13. Хто сте пожертували? Віддайте, хоць-єсте не вкрали. (Нагуєвичі)

Окликається чоловік, у якого в товаристві ніби з жартів щось пропало.

14. Ніби жартує, а він правди трібує. (Карлів)

Остерігають дівчину перед парубоцькими жартами.

[Доповнення 1910 р.] 15. Дай Боже жартувати, аби не вечерйити. (Буданів)

Жартливий варіант до т. ІІ, Жартувати 2, 3, 4, 5.

Жати

1. Або зелене жати, або нічог’ не мати. (Ількевич) … нічого … (Petruszewicz)

Не треба допускати збіжжя до того, щоб перестигло, а то воно осиплеться з колоса.

2. Зелений сніп жати – нічого не мати. (Кобаки)

Тут промовляє практика противна, ніж у ч. 1, а власне, що занадто вчасне жниво так само шкідливе як і припізнене.

3. От жне: дзьобає як жаба гусь. (Богородчани)

Про женця, що жне ліниво та повільно; що значить, як жаба гусь – не розумію.

[Доповнення 1910 р.] 4. Не можна жьити пшениці по заході, бо буде снітий. (Вербовець)

Народне вірування.

Жвавий

1. Жвавий як іскра. (Нагуєвичі)

Про прудкого, веселого чоловіка.

2. Жвавий як муха в окропі. (Голобутів)

Як упаде муха в окріп, то в першій хвилі швидко закрутиться, поки не згине. Говорять про чоловіка, що попавши в нагле лихо, кидається на всі боки за рятунком.

3. Такий жвавий, якби з ока випав. (Ількевич)

Натяк на того вічно живого «чоловічка», що видно в оці другого.

[Доповнення 1910 р.] 4. Він ще жвавий на свої літа. (Іванівці Ж.)

Говорять про старого, але здорового чоловіка.

Ждати

1. Він на то й ждав, аби му Бог дав. (Нагуєвичі)

Кепкують із нероби, що вдає побожного.

2. Ждав і жданки поїв. (Підволоч)

Ждав і надію стратив.

3. Ждав бим і до ночи, аби сі діждав помочи. (Нагуєвичі)

Говорив бідний проситель, ждучи на пана в дворі.

4. Ждемо того, як страшного суду. (Вікно)

Тобто: тієї кари, якогось лиха.

5. Жди го тогди, як сі вода до гори оберне. (Нагуєвичі)

Значить він не вернеться більше.

6. Жди псе, заків кобила здохне. (Kolberg Pokucie)

Значить чекай на якесь велике добро, а не користуйся дрібними біжучими обставинами, то будеш такий дурень, як той пес.

7. Жду го як Великодня. (Крехів)

Надіюся його скорого приходу.

8. Жду го як пана Бога. (Ясениця Сільна)

Як свого добродія і поратівника.

9. Ждут вітця, та нема кінця. (Мшанець)

Мабуть при весіллі, де без вітця і його благословенства не можна йти до шлюбу.

10. Най би й ждати, коби ся дождати. (Крехів)

Чоловік би й потерпів, якби знав, що дождеться добра.

11. Не жди, не бзди, ту сі тобі нічого не належит. (Нагуєвичі)

Говорять упертому прошакові, що не хоче вступитися з хати.

12. Так го жду, як жиди пущіньи. (Нагуєвичі)

Себто: не жду зовсім, байдуже мені, як жидам пущання.

13. Так ми на нього ждати, як на свого тата в тамтого світа. (Ценів)

Значить не прийде ніколи.

14. Хто жде, той ся дожде. (Городенка)

Терпеливість усе переможе.