Жнець – Жучок

Іван Франко

Жнець

1. Вийшли женці в поле жати, тай забули серпи взяти. (Крехів)

Кепкують із недбалих женців.

2. Він добрий жнець, як вузкий загонець, а як широка нива, то бестія лінива. (Яворів)

Кепський робітник, бачачи перед собою більше діло, зараз послабає, опускає руки.

2. Добрий жнець, де широкий загонець. (Яворів)

Отже там він себе покаже.

4. Добрий жнець на широкий загінець. (Ількевич)

На доброго робітника паде звичайно більша робота.

5. Злому женцеви кождий серп злий. (Голгочі)

Бо він не любить самої роботи, отже й її знарядів.

6. Не питає добрий жнець, ци широкий загонець. (Нагуєвичі)

Добрий робітник не боїться ніякої роботи.

7. «ІІомагайбі, женче!» – «Бодай здоров, серце!» (Вікно)

Кепкують із дівчини, що до всякого прохожого обертається надто сердечно.

8. ІІомагайбі з женцьом! (Нагуєвичі)

Так говорить чоловік, що входить у сусідську хату, в якій уродилася дівчина.

9. Який жнець, такий снопець. (Уриче) … сніп. (Кобаки)

Робітника пізнають по продуктах його роботи.

10. Я такий жнець, що волю полежати, ніж у поле жати. (Коломия)

Жартує парубок, підпускаючи гру слів «полежати» = «у поле жати».

Жнива

1. Жнива на Петра, голод коло Різдва. (Лучаківський)

Коли вчасні жнива, то дуже простою логікою віщують вчасний передновок. При тім вчасні жнива показують плохий урожай, отже віщують голод.

2. Лихі там жнива, де гола нива. (Комарно)

Нарікають на недорід.

3. Не будут жнива з доброго дива. (Снятин)

Значить треба добре напрацюватися, щоб були добрі жнива.

4. «Стара, ци хоче сі в жнива?» – «Ей, дай ми покій, я ледви жива!» (Нагуєвичі)

Кепкують із ослаблення жіночого в часі жнив.

5. Там то мав добрі жнива! (Нагуєвичі)

Скористав багато.

6. Хто в жнива в холодку, той у зимі в голодку. (Городок)

Пора жнив, це найважніша, гаряча праця; занедбавши її, лінивий чоловік сам себе позбавляє хліба. Пор. Adalberg Żniwo 1.

7. Ще моє жниво колись буде. (Нагуєвичі)

Значить не швидко дождуся плодів своєї праці.

8. Я і в жнива не лінива. (Стратин)

Хвалиться дівчина, з якої кепкують за лінивство.

Жовнір

1. Ай вай мір, богато жовнір! Горівку пют, а гроші не дают. (Лучаківський)

Характеризують безпомічне положення жида шинкаря серед вояцького постою.

2. Жовнір має мати чотири річи: бруцак, штруцак, ницак і пуцак. (Борислав)

Приказка взята зі старого військового регламенту, в якому німецькі слова перероблено механічно на руські: Brotsack, Strohsack, Nähzeug і Putzzeug.

3. Жовньир на цісарськім хлібу служит. (Нагуєвичі)

Таку фікцію піддержують у війську власті, щоб впоїти в вояка переконання, що він щось окреме від суспільності або й вороже їй.

4. Жовнір не знає ні тата, ні брата, лише камрата. (Торки)

На команду він мусить стріляти навіть на найблизшу рідню.

5. Жовньир – цісарська дітина. (Нагуєвичі)

Це з самохвальбою говорять особливо старші люди, що колись довгі літа служили в війську.

6. Пан жовньир, а вуший повний ковньир. (Нагуєвичі)

Сміються з вояків, що велять себе задля цісарського мундира титулувати панами.

7. Про єдного жовніря війна буде. (Ількевич)

Про одного робітника діло зробиться. Це пізніший варіант приказки; первісно замість жовніра стояв козак. Пор. далі Козак; Adalberg Żołnierz 1.

8. Стали як жовньири до мньири. (Нагуєвичі)

Стали рядом, відповідно до зросту, випростувані.

9. То жовньир від Марцугелів. (Нагуєвичі)

Полк Марцугелі (Mazzuchelli) рекрутувався в [18]30-их і 40-их роках із Самбірщини та Перемищини. Марцугелі якось не мали слави з воєнних походів і тому прозвище „жовньир від Марцугелів“ уважалося мало що не лайкою.

10. У жовнярах панство: коло с-ки реміняки – ціле господарство. (Батятичі)

Кепкують із жовняра, що вдає з себе пана. Пор. Schleicher 179.

11. Що за жовнір? Диви сі на ковнір. (Нагуєвичі)

На ковнірі нашиті барвисті вилоги, по яких можна пізнати кождий полк.

[Доповнення 1910 р.] 12. З нього такий жовньир, як з мене піп. (Нагуєвичі)

Тобто: невдалий.

Жовнярський

1. Жовнярський крок тримають. (Збараж)

Про людей, що йдуть парами маршовим кроком.

2. Жовньирський «рихтай» знав. (Нагуєвичі)

Рихтай, команда: Richt’ euch, ставай в ряд. Знає рихтай, привик до острого порядку, до дисципліни.

Жовтачка

1. Від жовтачки лік – по причастю подивити сі в чашу. (Нагуєвичі)

Частина людової медицини, основаної на принципі гомеопатії: жовтий колір жовтачки лічиться жовтим полиском золотої чаші.

2. Упав у жовтачку в зависти. (Нагуєвичі)

Вірять, що зависть у деяких людей доводить до розлиття жовчі, що викликає хворобу, звану жовтачкою.

Жовтий

1. Жовтий, як крокєс. (Жидачів)

Крокіс переважно червоний.

2. Став жовтий, як віск. (Нагуєвичі)

Говорять про схорованого чоловіка, у якого щезли румянці з лиця. Дор. Adalberg Żółty 4. [Доповнення 1910 р.] Пор. Славейков І, 176.

3. Тьфу, тьфу, тьфу від жовтої кости! (Коломия)

Висмівають заговорні формули знахарів та ворожбитів, що нібито відпльовують хворобу від кості, від жил і всіх суставів.

Жовтодзюб

1. То ще жовтодзюб! (Дуліби)

Значить недоросток, нерозважний, не має права промовляти в громаді.

Жовч

1. Аж у нім жовч кіпит. (Нагуєвичі)

Говорять про злобного, завидющого чоловіка.

2. Дай му спокій, бо в нім ся жовч розіллє. (Тернопіль)

Мовляв: він слухає твоїх слів із завистю і пересердям.

З. Кому в писку жовч, у того все гірке. (Гнідковський)

Значить хто з натури завидющий або злобний, той скрізь у житті бачить лише зло.

4. Не псуй си жовчи! (Сороки)

Значить не сердься даремно.

5. То без жовчі чоловік. (Ценів)

Значить добрий, ласкавий, незавидющий чоловік. Пор. Wander II, Galle.

Жолудок

1. Як жолудок здоровий, всьо йому тякне, а як слабий, то всьо йому запротивит. (Вислік Великий – Верхратський, Про говор галицьких лемків)

Тякнути – йти на користь, сприяти; «мене витякає» – стає моєї сили, мого засобу.

Жолудь

1. Жолудь яка мала, а з неї який дуб виростає. (Скварава)

Так і з малої дитини виростає чоловік.

2. На жолуді сі випас! (Нагуєвичі)

Кепкують із товстопузого чоловіка, мовляв, виглядає як кабан вигодуваний жолудьми.

3. Сипле сі, як жолудь з дуба. (Нагуєвичі)

Про часті нещастя або загалом випадки.

4. Як жолуди богато, буде нарік жито. (Лучаківський)

Одна з народні х прикмет, якими ворожать на будущий урожай. Пор. Adalberg Żołądź 1.

Жона

1. Біда, кому жона бліда, а й тот неборак, кому жона як бурак. (Гнідковський)

Як бліда, то всі його жалують, а як рум’яна, то всі завидують. Пор. Жінка 94; Adalberg Żona 3.

2. Від огня, води і злої жони Боже сохрани. (Гнідковський)

Злу жінку вважають елементарним нещастям чоловіка, як огонь і повінь.

3. Добра жона від Бога, а лиха від чорта. (Гнідковський)

Призначеня жінки чоловікові займає одно з головних місць у функціях міфічних Судільниць; тут міфічне представлення прийняло дуалістичну закраску: добру жінку дає добра сила, а лиху – зла. Пор. Adalberg Żona 18, 24.

4. Жона – добра пола. (Гнідковський)

Вона гріє і захищає чоловіка.

5. Жоно божя! (Тухля)

Звичайний спосіб бойківської промови до жінки, хоч би й до власної.

6. Мудра жона, як є мішок пшона, та дурна Химка, як є муки лиш жмінка. (Кукизів)

Пор. вище Жінка ч. 99; Adalberg Żona 10.

7. Ото мудра жона, як є міх пшона, ще а корова дійна. (Орелець)

Варіант з повнішим висловом, пор. Жінка 99.

8. Перша жона від Бога, другу люди втараскают, а трету злий дух дає. (Бистре)

Як бачимо, песимістичний, хоч практичними досвідами аж надто часто справджений погляд на повторне подружжя. Пор. вище ч. 3, Жінка ч. 95.

9. Розумна жона, як є міх пшона. (Городенка)

Має в чім господарювати і може показати свою господарність, пор. ч. 6.

10. Розумна жона, як є міх пшона; як одна лише крупа, тогди вна стала глупа. (Підпечари)

Варіанти див. ч. 6, 7.

11. Розумна жона, як має міх пшона; але она тогди глупа, як у міху одна крупа. (Гусне)

Господарним можна бути лише тоді, коли є на чім господарювати.

12. Так бим си жону тай діти видів дома! (Тухля)

Заклинається бойко газда.

[Доповнення 1910 р.] 13. Всував жоні деякий грейцарь, оби ни бідила, оби си яке бохоня купила. (Ю. Кміт)

Говорили про бідного чоловіка, що запомогав свою жінку.

[Доповнення 1910 р.] 14. Добра жона від Бога суджена. (Львів)

Це велика ласка божа.

[Доповнення 1910 р.] 15. Жьона собі на гонірь має, як і газда побиває. (Ю. Кміт)

Жартують із старого народного звичаю, який одначе держиться й досі.

[Доповнення 1910 р.] 16. Коби мені жьона викала, я мав би це за гонір. (Ю. Кміт)

Говорив чоловік другому, який ображався тим, що йому жона викала.

[Доповнення 1910 р.] 17. Як почне жьона викати, мущю з хати тікати. (Ю. Кміт)

Жалувався старий чоловік, що взявши молоду жінку, не міг знести її викання.

Жонатий

1. Як до тридцять рік ни жонатий а до сорок ни богатий, то й нима шо зачинати. (Kolberg Pokucie)

Говорять про такого, що запізно кидається устроювати своє життя. [Доповнення 1910 р.] Пор. Bebel 150; Giusti 292.

Жорна

1. Взьив го на свої жорна. (Нагуєвичі)

Значить узяв на зуби, обмовляє та чорнить його.

2. Добрі жорна все змелют. (Нагуєвичі)

Добрий робітник усе зробить і тим паче все з’їсть, що йому дадуть. Пор. Симони 749.

3. Нема млина, хоба тої жорна: меле в жорніх самотрітна, вся челядь голодна. (Мшанець)

Характеризують утяжливість жорняного млива, що колись великим тягарем лежало на жінках.

Жорновий

1. Жорновий хліб найситніший. (Ясениця Сільна)

Приповідали старі люди, що не радо мололи своє збіжжя в млині.

2. Ліпше жорновий камінь до шиї тай у воду. (Станіславів)

Приказка взята з євангельської цитати: ліпше втопитися, ніж так жити.

Жувати [У І. Ф. – Жвати]

1. Жвав, жвав, тай виплюнув. (Нагуєвичі)

Говорять, коли хтось довго й нудно балакає про якесь діло, а нарешті скінчить ні цим ні тим.

2. Не жви слова! (Нагуєвичі)

Говори виразно, сміло, чого хочеш.

3. Та годі вам вовну жвати! (Ценів)

Значить годі балакати пусте, беріться до діла.

4. От жвачку жве. (Нагуєвичі)

Говорять про такого, що балакає щось пусте, довго і нудно.

Жук

1. Летів жук, тай у воду пук! (Нагуєвичі)

Говорять про самохвалька, що гордо несеться і зазнає якоїсь немилої пригоди. Натяк на відому пісню-гаївку, що починається словами:

Летів, летів жук, жук,

Тай у воду пук-пук.

Пор. Головацкий Песни II, 504.

Жупан

1. Жупан ізкинь, жупан надінь. (Гнідковський)

Значення неясне.

2. Не пуряй жупана! (Лучаківський)

Не поневіряй своє становище, не роби такого, що тобі не випадає з огляду на твій стан.

3. Убрався в жупан і мислить, що пан. (Ількевич)

Панство як одежа швидко зношується.

Жур

1. Жур не жур, ліпший русин як мазур. (Нагуєвичі)

Хоча русин жиє вбого і їсть пісні страви, все-таки він ліпший від мазура.

2. Куди журови до паски! (Нагуєвичі)

Великий контраст бідного до багатого.

3. Ой жур, мати, жур, ліпший русин, як мазур. (Ількевич)

Зазначено національну симпатію: русинка волить і на пісній страві жити з русином, як із мазуром.

4. Через жур до паски. (Нагуєвичі)

Жур (вівсяну киселицю) їдять головно в великім пості, по якім наступає паска.

Жура

1. Десь сі вся жура на мене злізла. (Нагуєвичі)

Говорить тяжко зажурений чоловік.

2. Жура мене їсть. (Нагуєвичі)

Говорить чоловік, якого напосідає невідв’язна журба.

3. Не зичив бих жури і темному ворогові! (Жабє)

Мовив гуцул, що сидячи в в’язниці зазнав багато жури.

4. Тілько би мої всеї жури було! (Нагуєвичі)

Значить, це діло пусте, щоб я мав ним журитися.

5. Чоловіче, жура моя! Лишилася діра твоя! (Пужники)

Кепкують із нещирого лементування вдови по чоловіці. Пор. анекдот Етнографічний збірник VI, ч. 195.

[Доповнення 1910 р.] 6. Гей серед жури тікає добра думка з голови. (Карлів)

З журби чоловік деколи сам себе не тямить.

Журавель

1. Внадився журавель до бабиних конопель. (Скварава)

Говорили про пана, що залицявся до бабиної дочки.

2. Довгоногий як журавель. (Нагуєвичі)

Про високого а худотілого чоловіка.

3. Журавлики ключолети, я не вмився до поети. (Львів)

Таку приказку повторяли часто інтелігентні русини в [18]70-тих роках, натякаючи на перший рядок вірші Данила Млаки, що починалася словами «». [І. Франко цитував по пам’яті. У С. Воробкевича: «Журавлики, ключолети» (1867 р.). – М. Ж., 17.04.2021 р.]

4. Журавлі ключом летят. (Коломия)

Так називають той розхилений кут, яким звичайно летять журавлі.

5. Закрутив сі, як журавлі в леті. (Нагуєвичі)

Говорять про безрадного чоловіка. Віра в те, що відповідним накликуванням можна заставити летючих журавлів крутитися довго над одним місцем, пор. далі ч. 6.

6. Круцю, круцю, журавлі, ваша мати на воді. (Нагуєвичі)

Формула дітського заклинання журавлів, щоб летючи крутилися довго над одним місцем.

7. Нипає як журавель. (Нагуєвичі)

Про чоловіка, що боком заходить коло якоїсь справи.

8. Скрипит як журавель над кирницев. (Крехів)

Про сварливого та говірливого чоловіка. Журавель тут очевидно дерев’яний прилад до витягання води з глибокої криниці.

9. Стоїт як журавель на варті. (Торки)

Значить пильнує свого. Віра в те, що журавлі коли ночують на землі, одного з-поміж себе ставлять на варті і цей не спить усю ніч.

10. То хиба в журавльи така довга шия. (Нагуєвичі)

Говорять про довгов’язого чоловіка.

11. Тут мене й журавлі закрукают за тов роботов. (Борислав)

Значить ця робота довга і затяжна, потриває до осени або до весни, коли летать журавлі.

12. Ходит як журавель по болоті. (Нагуєвичі)

Говорять про нелюдяного чоловіка, що любить ходити самотою.

Журба

1. Від журби голова лисіє, а розум дуріє. (Нагуєвичі)

Життєва обсервація мабуть вірна.

2. Журба гірша як хороба. (Гнідковський)

Вона сушить і в’ялить чоловіка.

3. Журба сорочки не дасть. (Ількевич)

Значить замість дармо журитися краще братися до діла.

4. Журбов польи не перейдеш. (Нагуєвичі)

Треба рушити власними ногами.

Журитися

1. Жури сі на свою голову! (Нагуєвичі)

Говорять курці, ще «журиться» занадто голосно.

2. Журила сі мати мною, як риба водою. (Нагуєвичі)

Властиво риба зовсім не журиться водою, в якій жиє, хіба тоді, як її з неї виймуть.

3. Журит ся, де ся воробці подіют, як коршма згорит. (Лучаківський)

Журиться пустим, зайвим. Натяк на анекдот про жида, що в часі пожежі корчми журився лише тим, куди подіються горобці, що мали на ній гнізда, пор. Руданський, Співомовки І, 61.

4. Журит ся, як кобиляча голова, коли віз перевернула. (Гнідковський)

Іронізують над зажуреним чоловіком; кобила, перевернувши віз, зовсім тим не журиться.

5. Журиш сі тим, що в мене грошей нема. (Нагуєвичі)

Запитує чоловік зажуреного приятеля.

6. Журит сі, як курка з єйцьом. (Нагуєвичі)

Коли курка має знести яйце, то видає протяжний і жалібний голос, який уважають висловом її турботи, де знести те яйце.

7. Зажурив ся, як дід у два празники. (Лучаківський)

Міркуючи, на який іти. Характеризують чоловіка в приємнім клопоті.

8. Зжурив єм сі на нінащо. (Нагуєвичі)

Чоловік з журби став зовсім млявим і безрадним.

9. Най сі журит кобила, що велику голову має. (Нагуєвичі)

Жартують із чужої журби.

10. Най сі мнов біда журит, а не я нев. (Нагуєвичі)

Значить як прийде біда, то тоді буде пора й журитися нею.

11. Най сі мнов той журит, кому я винен. (Унятичі)

Говорив легкодушний довжник, якому докоряли, що не журиться своїми довгами. Пор. Wander IV, Sorgen 16.

12. Не жури сі: все мине, і тебе дідько возьме. (Нагуєвичі)

Характеризують зрезигнований погляд чоловіка, навченого життєвим досвідом.

13. Не журися, до роботи берися. (Крехів)

На журбу шкода тратити час і силу.

14. Не журися завтром, воно само собою журиться. (Гнідковський)

Теж, що «всякому дню злоба єго».

15. Не жури ся, іно Богу моли ся. (Лучаківський)

Рада побожного чоловіка.

16. Ни журіт сі, хату продайти, гроші віддайти; гадки ни майти. (Жидачів)

Дуже лиха потіха неоплатному довжникові.

17. Не журу сі звіздами, коли місяць світит. (Городок)

Значить маючи більше добро не дбаю про брак меншого.

18. Не мав бим сі чим журити, та тобов! (Нагуєвичі)

Говорить чоловік іншому, що викладає йому свою журбу.

19. Сів тай зажурив сі, а далі встав, підголив сі. (Нагуєвичі)

Говорять про вдівця, що віджалувавши першу жінку вибирається в зальоти до другої.

20. Тілько ся журить, як кобила звернувши в болоті. (Ількевич)

Значить йому зовсім байдуже. Пор. вище 4.

21. Ще чого не стало, щоби я сі тим журив! (Нагуєвичі)

Значить мені це зовсім байдуже.

[Доповнення 1910 р.] 22. Не жури сі, най сі той журит, що гроші має. (Кнігинин С.)

Жартують із такого, що журиться не маючи нічого; буцімто лиш той повинен журитися, що має багато такого, що йому можуть украсти.

Журиця

1. Журице моя темна та чорна! (Лолин)

Падькає бойко, опинившися в безвихіднім положенні.

Журів

[Доповнення 1910 р.] 1. Журів обкурів. (Підмихайлівці)

Прикладка до назви села Журів. [ лежить у 2.5 км на південь від , обидва у Рогатинському районі Івано-Франківської області. – М. Ж., 18.04.2021 р.]

[Доповнення 1910 р.] 2. Журів часто горит, щороку. (Підмихайлівці)

Пояснення прикладки, що Журів обкурів, бо в нім часто куриться.

Журівський

1. Журівські парубки мід-горівку пили, а григорівські парубки на борщи сьи били. (Підмихайлівці)

Загально розповсюджені кепкування жильців одного села над жильцями сусіднього, тут припадково локалізовано в селах Журові і Григорові, Калуського повіту.

Жучок

1. Жучку, жучку, дістав єсь сі попови в ручку! (Лучаківський)

Говорить чоловік, що попався в якусь халепу, в безвихідне положення. Натяк на казку про доктора Всезнайка, що в деяких варіантах називається Жуком, пор. Носович 407. [Доповнення 1910 р.] Пор. Даль І, 108.

2. От тепер ти, жучку, дістав сі панови в ручку! (Нагуєвичі)

Говорить чоловік, попавши в якусь «панську напасть». Казкова основа як у ч. 1.

3. Упав єсь жучку панови в ручку. (Ількевич) Упав-їс ся … (Petruszewicz). Попав … (Залісє)

Пор. вище ч. 2.