3. Тарквіній підмовляє римських рабів до повстання

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Стара біда, а все нове лихо.

Хоч багач сидів би, може, тихо,

Але бідний не може мовчати,

Як все лихо стане докучати.

Була бідним в Римі недогода,

Недогода більшині народа,

Що довгів сплатити не змагала,

В багачів неволю попадала.

Більше ще скреготання зубами

Було між зухвалими рабами,

Що пани їх за шо-будь карали,

Палицями та різками драли.

От між ними до найзавзятіших,

Найсміліших, зате й найлютіших

Висланці Тарквініїв пристали,

Щоб із їх завзяття користали.

Одним тикали червоні гроші,

Іншим ще щедріш слова хороші,

Що як королем Тарквіній стане,

Для таких, як він, тут рай настане,

Лиш, не гаючись, за діло браться,

В жадні плани й мрії не вдаваться!

План один загальний та чудовий

Уложив Тарквіній – він готовий.

«Як лиш ніч безмісячна настане,

Кождий бідний хай з постелі встане,

На збірнеє місце хай прибуде,

Де вже ждатимуть знайомі люде.

В той час на найближчі башти й брами

Рушите оружними рядами,

А як ті захопите, то’знайте:

Лиш рабам у місті знати дайте.

Ті раби вже доеший час у змові,

В даній хвилі встояться у слові:

Як один муж серед ночі встануть

І на сонних панів своїх грянуть.

Виріжуть всіх сонних.за годину;

Котру схочуть, пощадять родину.

Наше місто! От тоді ми з вами

Будем Рима повними ланами».

Отсей план Тарквінієва сина

Чула сила божа невидима,

Чула і нікому не сказала,

Лиш тихенько пальцем замахала.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 186 – 187.