3. Релігія та звичаї галлів
Юлій Цезар
Переклад Івана Франка
Всі галльські племена так дуже релігійні,
Що чи то впавши в тяжчую хворобу,
Чи йдучи на війну чи в іншу небезпеку,
Або людей богам у жертву ріжуть,
Або дать на заріз шлюбують,
А жертви ті виконують друїди.
За людськеє життя нема відплати, крім
Життя людського; божество безсмертне,
На погляд їх, інакше не вблагаєш;
На те у них устроено публічні
В тім роді жертви.
Декуди стоять
Пам’ятники з гігантського каміння;
Їх часті хворостом обгородивши,
Нутро людьми живими наповняють,
А огорожі запаливши, гублять
Людей, оточених огнем зі всіх боків.
Тих, що на крадіжі, в розбої або іншім
Шкіднім учинку спіймані були,
Карати смертю уважається
Найприємнішим для богів. Але,
Коли таких буває мало жертв,
Сягають також на життя невинних.
З богів найвище чтять Меркурія,
Найбільше пам’яток йому здвигають,
В нім бачать винахідника всіх штук,
Провідника в дорогах-подорожах,
Йому приписують найбільшу силу
В здобуванні і грошей, і товарів;
Вже менше якось Аполлона чтять,
І Марса, й Юпітера та Мінерву.
Про них ту саму майже мають віру,
Що й інші племена: що Аполлон
Хвороби проганя, Мінерва початок
Дала всім штукам та ділам людським,
Держить Юпітер володіння в небі,
Марс війнами кровавими кермує.
Йому, коли доводиться ставати
До битви, те, що у війні спіймають,
Шлюбують многі в жертву присвятити.
Коли поталанить їм побідити,
То звірів ріжуть, а движимі речі
Зносять на купу. В многих городах
Таких речей накладено могили,
Щоб на святих місцях міг кождий оглядати,
І не трапляється такеє часто,
Щоб хтось, релігії знехавши заборону,
Чи то сховав у себе взяте в битві
Або посмів положенеє вкрасти;
Такий напевно понесе найтяжчу
На те наложену смерть серед мук.
Всі галли повідають, що вони
Породжені від Діса, батька пітьми,
І що се відкривають їм друїди.
Тому всі відступи часу не ділять
На число днів, а лиш на число ночей.
Дні вродин, місяців та новоріччя
Святкують так, що ніч розпочинає,
А день за нею йде.
В інших ділах житейських
Від інших тим хіба племен різняться,
Що хлопців, доки не подоростають
Так, щоб могли справлять військову службу,
Отець не допуска прилюдно приступати
До себе, а щоб хлопці в дітському
Віці публічно на очах у батька
Показувались, ганьбою вважають.
Муж скільки грошей візьме за жоною
Як придане, стільки зі своїх дібр,
Зробивши оцінку приданого,
Повинен доложить. Тих грошей сума
Рахується окремо й виростає
З їх доходів. Котре переживе,
На те обох тих капіталів часть
З доходами та зложеним процентом
Від початку подружжя переходить.
Мужі над своїми жінками та дітьми
Життя й забійства мають власть. Коли ж
Умре отець родини, чи то з роду
Значного, чи становищем високий,
Його найближчі сходяться, й коли
Зайде підозріння про смерть безчасову,
Жінок вибадують так, як невільниць,
І, вимучивши їх огнем і всякими
Тортурами, тут смерть їм задають.
У галлів віра домагається
Виставних та коштовних похоронів.
Усе, що пану за життя було
Найприємніше або найдорожче,
Кладуть в огонь, а особливо коней
І псів; недавно перед нашою
Ще пам’яттю невільники й клієнти,
Які були для пана наймиліші,
По справленні достойних похоронів
Ураз із ним горіли на кострі.
В котрих містах адміністрація
Уладжена взірцево, на їх погляд,
Ті мають між законами своїми
Той також, що хто про свою державу
Від посторонніх чи то в розговорі,
Чи лиш як чутку вчує щось таке,
Сейчас донести урядові й з іншим
Про те не звірюваться, щоб не склався
Якийсь фальшивий слух, що радує
Зухвалих, а на боязливих страх
Наводить або їх на злочин попихає,
До змов доводить в політичних справах.
Уряд, розглянувши донесення, укриє,
Що видасться йому пригідним утаїти,
А що вважатиме за пожиточне,
Те оголосить в городі прилюдно.
Про лад державний та політику,
Крім рад народних, говорить не вільно.
Примітки
Мінерва – у римській міфології богиня ремесел, мистецтв, наук і мудрості, ототожнювалася з грецькою Афіною Палладою.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 448 – 449.